Борис Григоріович Херсон - Сталіна не було, Борис Григоріович Херсон

дадуть поїсти-попити – і в дорогу чимдуж рушайте!

Я і сам поклонюсь Немовляті – ох, я зроблю це досконало.

Я такий, що я не помилую ані Бога, ані тварини,

попри жах в очах матерів і шаленого відчаю крики,

буде брязкіт мечів, плач Рахилі, в якої не стане дитини, —

найсолодша, приємна музика в волохатих вухах владики».

Сталіна не було

♦ ♦ ♦

Сталіна не було. Була комп’ютерна зла програма.

Освенцима не було. Був комплект смугастих піжам.

Будь-який портрет володаря – позолочена рама,

наповнена фантазіями і страхами городян.

Будь-яка війна поміщається на площині телеекрану.

У жилах героїв тече червоний томатний сік.

В’язниць не було. Охоронцям виносили догану —

з дитячого пістолета стріляли у скроню – клік!

Самогубства не було. Лише клацання тихе пістона.

Усі міста – декорації. Де ж актори? Де глядачі?

Не буває тиші. Буває відсутність плачу і стогону.

Світ впав під машину часу. Заборонений він. Мовчи!

♦ ♦ ♦

Мені снилася шістдесятирічна

злобна жінка,

яка несла на рушнику

портрет царя Ірода

з підписом – Чадолюбець Ірод, спаситель

хлопчиків Віфлеєму.

♦ ♦ ♦

ніхто не затертий ніщо не забуте

навіть минуле живе ганебне та люте

живе собі й живе й лиха не знає

янгол господній на ним літає й літає

дивиться на героїв як той юдей на гоїв

пише у зошит шкільний все що кожен накоїв

пише хвилюється хто б його заспокоїв

дивиться в серце кожного як небо дивиться в море

й небо якесь похмуре й море якесь непрозоре

♦ ♦ ♦

казка сіра шийка ополонка вузька лисиця повзе падлюча

ліси все густіше снігу все біліше загибель вже неминуча

лисиця підповза обережно до самого краю

качечка любонько каже дай з тобою пограю

це північний ліс це життя на високих широтах

це табір і вірна загибель на загальних роботах

це шум в голові це біль позаду грудини

це казка сіра шийка пливи тримаючись середини

це вогненне лисяче хутро на білому сніжному лоні

ополонка останній пролом в крижаному законі

рознарядка зими і цинги або відомість все згідно плану

це хижак до краю повзе по льоду як по екрану

нічого в березні сталін помре і в тайзі потепліє

це казка сірошийко і нас ніхто не жаліє

нас ніхто не бере до уваги хіба що ведуть на повірку

кажуть на тому світі цим сукам відміряють ту ж саму мірку

плавай сіра шийко це казка червоні лапки

лежи кримінальна справо та не вилазь із папки

повзи історія хижа руда бестія клацай зубами

іржавій колючий дроте між гнилими стовпами

♦ ♦ ♦

Мультфільми післявоєнної сталінської пори

ніжні, красиві, добріші, ніж сталінські табори.

помри від заздрості, фірма Уолта Діснея,

«Білосніжка», гноми – та «Бембі» з нею!

Білченя шукає батьків. Й ведмедик зовсім один.

Але він повернеться до батьків і сам доживе до сивин.

Ходить-бродить ведмідь з простим людським лицем,

це зимова казка зі щасливим кінцем.

Буде мед в барлозі і горіхи в дуплі,

проведемо електричний струм, заживемо в теплі,

все заживе до весілля, на столах окости й торти,

баба-Яга мітлою замітає кути.

Дивно – у цих мультфільмах сталінської пори

нема ні товариша Сталіна, ні небезпечної гри

світового капіталізму, ні Пітера, ні Москви,

повітряну тривогу тут не почуєте ви.

Білченя гасає по гілці. Під берізкою білий грибок.

В дальню даль йде з букварем Филипок.

Сіра Шийка, у ополонці з лисицею поруч живе.

Серед двійок п’ятірка за співи лебедем тихо пливе.

♦ ♦ ♦

ВДНГ – посмертний рай народів СРСР.

Ви лорд з Британії? Вас сюди не пропустять, сер.

Що робити вам поряд з трактором і племінним биком?

Не потрібна монархія там, де рулює обком.

Павільйони з вітринами. Там зразки

продукції, що заповідали нам батьки,

у тому числі і великий Ленін, і безсмертний Абай.

Так що, лорд з Британії, не стій біля воріт, відгрібай!

♦ ♦ ♦

Ленін любив природу. І школяр-пролетарій

повинен був збирати метеликів і гербарій,

(Живи, освіто, здохни – шкільний буфет!).

Треба вести щоденник юнната зранку,

вносячи час заходу і час світанку.

Я прийшов з привітом. Сонечко встало. Фет.

У старорежимних шафах у циліндричних банках

скорпіони сиділи, немов танкісти у танках,

теж – мертві, теж – у спирту – кінець настає.

Хлопчик сумує за партою над історичною картою,

хлопчик знає – Афіни воюють зі Спартою.

Два пишемо, в залишку – три, під язиком – монпасьє.

Голова під нульовку, чи стрижка ото, чи гоління?.

Хлопчик горює – бракує йому розуміння

не осягнути сенсу, бо в розумі – темна ніч.

як вірно і вічно служити свому народу,

як, більше ніж маму, любити і берегти природу,

так, як любив і беріг природу покійний Володимир Ілліч.

♦ ♦ ♦

Ось що ми вивчали в радянській середній школі:

Ленін сидить на коняці у чистому полі.

Спис у правиці, сидить, читає видовблену на скелі

казку про щуку чарівну – дружину Ємелі.

Поруч стоїть Васнецов – пише картину з натури.

На горизонті