Salamander - Темні нащадки, Salamander

- Ти маєш на увазі, що якщо стіна між світами зруйнується, все, що ти залишила позаду, може прийти сюди?

Аурелія не могла приховати хвилювання.

- Так, і це може бути не тільки батько. Це може бути і армія темних. Я не знаю, чого чекати. Але це небезпечно, Лукас.

Лукас тихо зітхнув, закриваючи очі. Він спробував уявити, як може виглядати світ, де це магічне зло повертається, і де він стоїть поруч з нею, намагаючись зрозуміти, що буде далі.

- Ми повинні підготуватися до цього, чи не так?

Аурелія кивнула, її погляд був твердий, хоча вона відчувала в собі страх перед невідомим. Вона більше не була однією в цій боротьбі, і це означало, що їй треба було розраховувати на Лукас.

- Так, ми повинні бути готові. Все може змінитися в будь-який момент.

Аурелія подивилася на Лукаса, її очі стали серйозними, і вона заговорила з тоном, що не терпів заперечень.

- Є лише одне місце в цьому світі, де ми можемо дізнатися, що сталося сьогодні, - сказала вона тихо, але твердо. - Шотландія. Там живуть друїди, які охороняють стіну між світами з давніх часів.

Лукас підняв брови, не зовсім розуміючи, що це за місце. Його розум ще не встиг переварити всю нову інформацію, але він відчував, що це важливо.

- Друїди? І що вони можуть знати? - запитав він, намагаючись зрозуміти.

Аурелія кивнула, її погляд був сповнений рішучості.

- Друїди - це стародавні охоронці, які з покоління в покоління підтримують баланс між світом людей і світом магії. Вони не просто слідкують за стіною, вони володіють знаннями, яких немає в жодній іншій частині світу. Якщо щось змінилося, вони повинні це знати.

Лукас міркував. Шотландія... друїди... Цей світ знову здавався йому настільки чужим і незрозумілим. Але якщо це був єдиний шанс дізнатися більше і зрозуміти, що відбувається, то він не міг залишити це поза увагою.

- І ти хочеш, щоб ми поїхали туди? - запитав він, не знімаючи серйозного погляду з її обличчя.

Аурелія знову кивнула, її погляд був невідступний.

- Так.

Аурелія, сидячи на кухні з телефоном в руках, швидко прокручувала екран, шукаючи авіаквитки до Шотландії. Її пальці рухалися по екрану без зупину, але вона була зосереджена, намагаючись знайти найбільш підходящий рейс.

Лукас тим часом прибрав за ними посуд, тихо рухаючись по кухні. Кожен його рух був спокійним, але він відчував, як усередині його серце все ще б'ється швидше від усіх нових і незрозумілих подій. Він підійшов до неї, зупинився на мить і обережно поклав руку на її плечі.

- Кохана, я з тобою, - сказав він, його голос був спокійним, але зворушеним. Він не знімав руку з її плеча, даючи зрозуміти, що вона не одна в цьому.

Аурелія підняла погляд, її очі зустрілися з його, і на її обличчі з'явилася м'яка посмішка.

- Я знаю, Лукас. І це значить для мене більше, ніж ти можеш уявити. Дякую, що ти поряд.

Вона продовжила прокручувати екран, і через кілька секунд знайшла рейс, який підходив їм обом.

- Ми летимо завтра вранці, - сказала вона, перевіривши дату і час. - Все готово.

Лукас кивнув, ще раз міцніше обняв її, а потім на кілька секунд замислився.

- Значить, ми їдемо в Шотландію, - промовив він, ніби для себе, усвідомлюючи серйозність ситуації.