Катя Черниш - Шепіт після зради, Катя Черниш
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Андрій сидів на лавці біля того самого арт-простору. У руках — чашка з кавою.З кориці.
Він подивився на неї й усміхнувся. Без питань.Без “чому так довго”. Просто — “ти прийшла”.
Вона сіла поруч. Тиша між ними була теплою, майже обіймаючою.
— Я не знаю, що буде, — зізналася вона.— Я вчуся довіряти не іншим. Собі.
— Це — найкраще, що можна вивчити, — відповів він.
Вони говорили про подорожі, про мистецтво, про те, що біль не завжди — ворог. Іноді він учитель.
У якийсь момент Андрій запитав:
— А як би ти назвала свою історію?
Евеліна подумала. Поглянула на небо, де вечір тихо стирав обриси хмар.І прошепотіла:
— «Жінка, що вийшла з вогню — і не згоріла.»
Вона більше не хотіла писати історію, де головна героїня жертва. Вона хотіла бути авторкою.Себе. Життя. Майбутнього.
І це був не хепі-енд.
Це був чесний кінець. І чистий початок.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шепіт після зради, Катя Черниш», після закриття браузера.
