Alina Pero - За межею обов’язку, Alina Pero

Леся була впевнена, що зробила все правильно, але відчуття тривоги не полишало її. Весь вечір вона намагалася не ловити на собі чужі погляди, не показувати, як швидко б’ється її серце.
Макс майже не звертав на неї уваги. "Або він мені не довіряє, або просто грається зі мною", – подумала вона.
У клубі звучала гучна музика, люди сміялися, випивали, але Лесі здавалося, що тут відбувається щось більше, ніж просто розваги.
Вона сиділа за барною стійкою, коли до неї підійшов Максим.
Він сперся на бар ліктем, схрестив руки на грудях і сказав рівним голосом:
— Вже освоїлася?
Леся підняла на нього погляд, але він був холодний, без жодної усмішки.
— Наскільки це можливо, — відповіла вона.
Макс не відводив від неї погляду, наче намагався її прочитати.
— Я перевірив твою анкету. У тебе непоганий досвід роботи.
Леся ледь помітно напружилася. "Що саме він перевіряв?"
— Так, працювала в кількох закладах, — вона знизала плечима, роблячи вигляд, що нічого особливого в цьому немає.
Макс кивнув, але його погляд залишався гострим.
— Подобається тут?
— Ще не знаю, — відповіла Леся з легкою усмішкою.
Він нахилився трохи ближче, але не торкнувся її.
— Дивно, — промовив тихо. — Бо ти виглядаєш так, наче вже давно знаєш, що тут і до чого.
Леся відчула, як у неї завмирає подих. Він щось підозрює.
Вона зобразила здивування:
— Не зовсім розумію, про що ти.
Макс усміхнувся, але його очі залишилися холодними.
— Не розумієш? Ну нічого. Я розберуся.
Він відвернувся і повільно пішов геть, а Леся тільки тоді зрозуміла, що стискала край барної стійки так сильно, що побіліли пальці.
"Він не довіряє мені. І скоро перевірить ще ретельніше."