Євгеній Шульженко - Доброволець, Євгеній Шульженко
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Коли старий кіт замовк, подивившись на вогонь, кошенята сиділи на місці, не рухаючись. Пащі повідкривали, а Сніжка навіть заплакала. Першим прийшов до тями Макс.
— Діду, ти помер? — спитав не впевнено.
— А? — не зрозумів кіт та перевів погляд на внуків, — ні, звичайно ні. Але саме в той момент, коли я кинувся перед Олесем, в мій хоробрий капелюх потрапила куля, — він всміхнувся, — ще мить, і мого господаря б не стало. Сподіваюсь, Скіф пережив війну. Я мрію колись зустрітись з ним та подякувати за його подарунок. Сподіваюсь, він зараз десь зі своєю сім’єю, грається з дітьми та насолоджується життям. Бо завдяки йому, я зараз тут, з Вами, мої кошенята.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Доброволець, Євгеній Шульженко», після закриття браузера.
