Анна Нікош - Центр мого всесвіту., Анна Нікош

Поліна пурхала від замовлень до обслуговування клієнтів , від дегустації нових десертів до розмов з творчими особистостями.  Будувала плани , придумувала нові концепції .

 Її заклад мав шалений успіх. Хто б міг подумати , що проста дівчинка Поля , що рідко відривала свій погляд від книжок , зможе збудувати такий прибутковий , а головне цікавий бізнес.

Вона була дуже вдячна чоловіку , що тоді підтримав її шалену ідею і не побоявся прогоріти . Тому Поліна усіляко підтримувала коханого і намагалася не показувати , як їй його не вистачає. Хоч як прикро не було лягати спати в самотнє ліжко. Вона не сміла навіть подзвонити йому під час робочого дня , щоб поділитися своїми успіхами і досягненнями. Бо ж то вона працює розважаючись , а він рятує людям життя.

— Поля , до тебе прийшли , - покликала її помічниця Маріша , відірвавши від сумних думок.

— Якщо це Богдан Лепко , нехай проходить.

— Так , він . Перед тим , як його покликати , маю попередити , що я стікаю калюжкою коло його ніг. Ну що за красень! - театрально вимовила Марина.

— Клич вже , калюжка ти моя , - засміялася Поліна.

За мить до кімнати увійшов привабливий темноокий музикант Богдан. Що співав солодких пісень , підкорюючи дівчат гарними очиськами і чарівним тембром голосу . Він вже двічі виступав у них в кафе і припав публіці до душі. Точніше , жіночій половині відвідувачів.

Був той хлопчина до біса схожий на Зейна Маліка і зовнішністю , і манерою виконання пісень . Поля пророчила йому велике музичне майбутнє , тому хотіла трохи допомогти хлопу стати популярним.

Недавно вони відзняли декілька доволі вдалих кадрів для виготовлення рекламних буклетів і плакатів. Сьогодні разом мають обрати найвдаліше фото.

— Привіт , Богдане , рада тебе знову бачити. Зараз попрошу Марішу зробити нам каву і приступимо , - почала Поліна. - Я обрала те фото , що мені найбільш сподобалось і накидала приблизний макет майбутніх буклетів . Але останнє слово за тобою.

— О, чарівна Поліно , я прийму будь яке твоє  рішення. Аби тільки насолоджуватися твоєю приємною компанією як можна довше , - він вхопив її за рук у, підніс тоненькі дівочі пальчики до губ і хотів було цілувати.

Поля була  дещо шокована. Творчий люд вміє дивувати , але такого вона точно не очікувала.

Тим більш не очікувала , що саме в цей момент двері до її кабінету відчиняться і в отворі вона побачить чоловіка з букетом її улюблених конвалій.

— Не завадив ? - суворо запитав Стас , не дивлячись на дружину. Проте знищуючи поглядом конкурента.

— Коханий , який приємний сюрприз , проходь. Знайомся , це - Богдан , майбутня зірка , улюбленець жіночої половини наших відвідувачів. Ми обирали фото для буклетів , - не спиняючись гомоніла Поля , відчуваючи себе , наче її впіймали на гарячому.

— Богдане , це мій коханий чоловік Станіслав .

Чоловіки зиркнули один на одного зневажливо , не потиснувши руки один одному . Наче , намагаючись показати , що конкурент тут точно зайвий.

Між тими двома вогнями бідна дівчина не знала як вчинити , тому пообіцяла скинути на електронну пошту декілька варіантів на затвердження Богдану і випровадила його.

Не кожен день до неї на роботу навідується кохана людина ще й з її улюбленими квітами.

Зачинивши двері кабінету за музикантом , вона кинулась на шию до чоловіка. Бо ж таки була по-справжньому щасливою в цей момент. Він відсунув роботу на другий план і приїхав до неї. Щастя є!

— Ще раз побачу , що він облизує твої пальці , відрубаю його власні   і назад не пришию , - відповідаючи на цілунок , пробубнів Стас.

— Точно відрубаєш?

— Точно , це мої пальці , моя жінка і тільки я буду її облизувати , - сексуально прохрипів чоловік , втискаючи ніжно жіноче тіло у камʼяний стояк.

А потім були любощі , пестощі , шалений секс на робочому столі і трохи заздрощів колеги , що побачила ті страсті у шпаринку.