Анастасія Тоцька - Хіморода, Анастасія Тоцька

"Фактично, тепер я безхатько. Без дому. Без грошей. Ще й голодний", — думав Єремій.

У животі жалюгідно завурчало.

Хлопець ходив по темній вулиці, думаючи що йому робити далі.

У Єремія всі вцілілі речі помістились в один рюкзак. Все життя, грубо кажучи, в одній сумці.

Хлопець дійшов до зупинки автобуса, сумно сів там і в надії знайти пару гривень відкрив рюкзак.

Нічого.

Єремій ліг на зупинці дивлячись угору і тримаючи рюкзак руками на животі.

"За що мені це? Це навіть не я спалив кухню і... Не я! Але що я міг зробити? Всі, окрім Марко, проти мене! Я не зміг би навіть залишитись у нього переночувати, я вже не мешканець гуртожитку, тепер я просто мешканець цього світу і мій дім там, де я засну, але якщо я сьогодні засну, тоя ризикую залишитись без ранця! Бісить..." — думав Єремій.

Наступного дня невиспаний, змучений життям хлопець прийшов на роботу, добре, що хоч вона в нього була. Він пішов до свого робочого місця і очікував на Агнесу. Поки чекав, встиг заснути.

Раптом на його столі щось грюкнуло. Агнеса швидким голосним рухом поклала щось хлопцю на стіл. Єремій прокинувся від неочікуваності.

— Чому спиш на робочому місці? Ти себе в дзеркало бачив, тебе машина вночі переїхала? — холодно кинула дівчина.

Єремій не відповів, лиш подивився на стіл.

— Що це? — сонно питає хлопчина.

— Подарунок. Це ватмани, перенеси на них рисунок, що ти робив вчора.

— Подарунок? Мені?

— Звісно ж не для тебе. Робити мені немає чого.

— Я не зрозумів нічого. Взагалі, — розгублено сказав Єремій.

— Ватмани для тебе, просто не задавай тупих питань.

— Зрозумів.

— Сьогодні потрібно зв'язатись із геодезистами, для розуміння, які використовувати матеріали.

— Це все?

— Далі у нас із тобою вихідні, а після будемо працювати із архітекторами. Так, це все.

— Зрозумів.

— Поклич Марію (ведуча дизайнерка, чий проєкт виграв на конкурсі для будівництва готелю).

— Секунду.

Єремій покликав дівчину, Агнеса обговорила із нею деталі, внесла деякі правки, проєкт повинен був трохи відредагуватися. Хлопець же, не маючи більше завдань, приступив до рисування кафе, нариси якого робив учора. Але блокнот був зіпсований і викинутий, через пожежу, тому Єремію довелося згадувати, де що було.

— Де блокнот?

— Я...

Агнеса суворо повернулася до хлопця, очікуючи на розгорнуту відповідь.

— Чому малюєш по пам'яті?

— Я...

— Я-я, що з тобою сьогодні?

— Агнесо Адамівно, я забув блокнот вдома.

— Ти не хочеш говорити?

Хлопець промовчав.

— Пішли у кафе пообідаємо, я пригощаю.

Єремій дуже зрадів, але йому було досить незручно перед керівницею, та пообвдати пішов.

Агнеса замовила дві карбонари та чай для обох, а коли їжу принесли, почала розпитувати далі.

— Де насправді блокнот?

— Він був зіпсований, я його викинув.

— Зіпсований?

— Так, — Єремій накрутив спагетті на виделку і продовжив, — у Вас не буде десь трьох тисяч до мого... авансу.

— В казино грав? Навіщо тобі гроші?

— Просто... загубив.

— Кажи правду.

— Це правда!

— Якщо це правда, відведи погляд від тарілки. Чому ти сьогодні сонний? У твоєму ранці сьогодні більше речей ніж зазвичай, він набитий у прямому сенсі. Так і будеш мовчати? Тоді на гроші не розраховуй.

— Вчора дещо сталося. Пожежа у гуртожитку. Мене в цьому звинуватили і я опинився на вулиці. Зібрав уцілілі речі, але не знайшов грошей. Я голодний безхатько.

Агнеса подивилась на Єремія і повернула погляд до тарілки.

— Коли мені видадуть аванс, я все Вам поверну. Зараз я...

— Можеш пожити у мене.

— Що? — здивовано спитав Єремій, радісно піднявши погляд на Агнесу.

— Тобі ж тільки переночувати потрібно? Якщо в готелі номер забронюєш на тиждень, то тобі два місяці доведеться мені кошти віддавати.

— Дякую Вам!

— Після роботи заїдемо у супермаркет, візьмеш, що тобі потрібно, потім віддаси кошти.

— Дякую! — Єремій радісно почав всмоктувати спагетті, він був дуже вдячний дівчині.

"Все так швидко вирішилось. Диво!" — думав Єремій.

_________________________________

Як думаєте, Єремій та Агнеса зможуть ужитися разом? Якщо знайшли помилку у написанні, дуже прошу звернутись у коментарі до твору, буду дуже вдячна і подарую вам свій безмежний респект!