Тома Глубокова - Одруження наосліп, Тома Глубокова

5

Вийшло все в точності до навпаки. У сенсі, Мишко ввечері заїхав сам і подарував мені букет троянд та велику коробку цукерок, яку ми з'їли удвох з чаєм. Того вечора ми багато дізналися одне про одного, можна сказати, що це було нашим першим побаченням. Він поїхав пізно, а я дуже швидко заснула. Неочікувано в моєму житті з'явився чоловік, який міг ось так несподівано приїхати та провести зі мною час.

В університет мені й справді потрібно було з'їздити, скласти невеликі іспити й вирішити все з приводу дипломної роботи. Наприкінці червня я вийду з вищого навчального закладу з дипломом хірурга і піду за фахом на працевлаштування. Знаю, лікар, та ще й хірург, справа непроста, однак, я завжди хотіла бути лікарем, спочатку патологоанатомом, що витекло з бурхливої молодості, а потім батьки вмовили мене піти на хірурга. Я спробувала і не пошкодувала, проте два роки тому мені довелось піти працювати, щоб не бути на шиї у батьків. Навчання пішло, загалом, гірше, але я все встигала.

Загалом, до університету ми поїхали вдвох із Михайлом, але він не пішов зі мною, залишився в машині.

Знайшовши старосту своєї групи, я обговорила з ним деталі, терміни й дати, необхідні мені, він дав мені кілька основних питань, які будуть на іспитах і на захисті диплома, щоб я підготувалася.

Потрібно брати вихідні та зубрити. Чорт.

Тільки в машині я, нарешті, перевела дух і переглянула папери. Складного нічого немає, все тільки щодо хірургії, що мене безмежно тішить. Імпровізація справа не хитра, а важка і місцями небезпечна. Ризик - справа благородна, або хто не ризикує, той не п'є шампанського.

- Може тобі допомогти? Сам щойно закінчував університет, знаю, яке нервування, - раптом запропонував Михайло, а я посміхнулася, похитавши головою, мовляв, сама впораюся. - Як хочеш. - Потиснув він плечима. - Сьогодні виділиш мені кілька годин?

- Я працюю в ніч, вибач, - посміхнулася я вже винувато. - Завтра цілий день твій, - хоч і минуло всього три дні, я якось трохи звикла до нього, такого хорошого. Обов'язковий і цікавий, допоміг мені сьогодні та приїхав учора... Так приємно!

- А завтра я не можу, - зітхнув він, - треба на роботу.

Запитувати, де і ким він працює, я не стала. Сам, як забажає, розповість.

- Тоді зідзвонимося і виберемося куди-небудь відпочити, - я оптимістично посміхнулася й отримала у відповідь таку саму посмішку.

Зупинившись біля мого будинку, він одразу потягнувся, щоб поцілувати мене в щоку, і я теж. Вийшов якийсь безглуздий і смішний поцілунок. Розсміявшись, він погладив мене по руці й кивнув:

- Я зателефоную тобі.

- Дякую, що звозив. Так вийшло швидше і легше, - посміхнулася у відповідь. - Ти диво!

- Це ти диво, Оленко, - відповів він.

Я вийшла з машини червоного кольору, стискаючи білосніжні аркуші паперу. Їй-богу, як школярка.

Робоча ніч минула нецікаво, бо я засинала на ходу. Народу було багато, але навіть музика не могла мене остаточно розбудити, а прийшовши о першій годині ночі додому, я заснула, щойно моє тіло набуло горизонтального положення. У підсумку я все ж нормально попрацювала і навіть наприкінці зміни посміялася з колегами з клієнтів, які виходили смішно з ресторану.

Проспавши до десятої години, я поснідала яєчнею і взялася за навчання. Не виспалася, звісно, але справи самі себе не зроблять. Потім зателефонувала Яна, і година пішла на вибір сукні для її побачення ввечері. Потім ще й Мишко подзвонив, щоправда, п'яти хвилин було тепер навіть мало, порівняно з годиною розмови з Яною.

Та й сам хлопець був якимось напруженим, тому поговорити довше не змогли. Може, в нього просто якісь проблеми на роботі... Однак, його пропозицію розважитися завтра ввечері я прийняла без довгих роздумів. І вже коли збиралася, вирішила, що це була все ж таки гарна ідея, бо я стільки всього вивчила про анатомію людини та правильні розрізи, що просто ввижалися ці неприємні картини з фільмів жахів.

Вибравши синю сукню з неглибоким декольте, я зробила легкий макіяж і, взявши сумочку та вдягнувши сині туфлі, спустилася на вулицю, де вже стояв Михайло, спершись об таксі. І що одразу впадало в око, так це те, що він був нетверезий. Я відразу це вловила.

Дорога здалася мені недовгою, а хлопець усім виглядом показував, що абсолютно тверезий і добре почувається. Багато говорив, жартував і підбивав водія. А ось мені стало прикро: навіщо він приїхав у такому вигляді до мене? Але нічого не сказала. Потім, може, скажу, що він не дуже правильно вчинив.

Як і зазвичай у клубі, я розслабилася, але незабаром знову втратила хлопця з поля зору й вирішила, що він пішов додавати спиртне у свій організм. Це входить у звичку - втрачати постійно всіх у клубі. Але все-таки відбиватися від хлопців самій важко, і, не встигнувши замовити коктейль і пославши трьох напідпитку, я вирушила на пошуки недолугого бойфренда.

На підборах просуватися крізь натовп веселих і п'яних людей складно. І шукала я Мишка досить довго, але все ж знайшла біля бару в дивній компанії. З тим хлопцем, що збив мене... Він мене переслідує тепер?

- Ти мене переслідуєш? - підійшовши до них, повторила я свою думку, навіть не подивившись на Михайла. Він, здається, ще більше п'яний, ніж був. Що з ним відбувається?

- Або ти мене, - в очах промайнуло здивування, однак, його посмішка все ж була привітною. - Поясни своєму ковбою, що ми практично незнайомі.

- Ну, звісно, незнайомі, - засміявся Михайло, ледве стоячи на ногах. - Тільки от танцювали настільки спекотно, що навіть мені стало ніяково. Ворон, а ти нічого так. Усе моє так і хочеш собі привласнити.

Сенс останніх двох речень я не зрозуміла, проте, вловила те, що вони знайомі не тільки через мене. Може навіть ближче, ніж здається... Цікаво, тільки, звідки вони одне одного знають?

Михайло похитнувся в мій бік, я, злякавшись, заплющила очі та приготувалася до того, що важке і п'яне тіло впаде на мене, але нічого не сталося. Розплющивши очі, я побачила, як п'яного хлопця утримує сильна рука Віталія, і випросталася. Віталій зітхнув і, поклавши одну руку Михайла собі на плече, мало не поніс його на вихід, дряпаючи його незграбними туфлями підлогу клубу. А я хвостиком пішла за ними.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍