Вера НюкМарт - Солодка смерть , Вера НюкМарт

В лікарню я увірвалася захекана, до мене кинулося одразу кілька медсестер, дві санітарки і лікар. 

Втовкмачивши більшості із них, що все окей, ніхто не народжує, не вмирає і самогубством не страждає, мені вдалося лишити біля себе тільки лікаря і старшу, мушу додати вперту як віслюк медсестру, з легкої руки якої, мене відправили на термінову здачу аналізів та вимірювання тиску з температурою на пару.

Спекавшись і їх, через добрих півгодини я нарешті опинилася біля ліжка Галини. Щоправда в те, що вона ще в лікарні вірилося з трудом. Моєму подиву не було меж, коли прочинивши двері в її палату, побачила подругу під'єднану до капельниці.

─ Тобі знову погано? - з голосом повним хвилювань кинулася я до її ліжка.

─ Ні, мені власне не погано, проте це був єдиний спосіб затримати мою виписку з цих осточортілих мені стін, а ти все ніяк не приходила! От і прийшлося вдатися до маленьких хитрощів. Одним словом, не важливо, а що дійсно важливо, так де ти була так довго? Через Івано-Франківськ добиралася чи що?

Відповісти мені не вдалося, бо до палати увійшли батьки Галини, а також медсестра, що настояла на моєму обстеженні.

Батьки подруги, як і сама подруга здивувалися тому, що почули далі.

─ Доброго дня, - привіталася медсестра до них і не чекаючи на відповідь продовжила дивлячись виключно на мене. ─ Рада, що ви дотримали слова і мені не прийшлося шукати вас по всій лікарні. Це результати ваших аналізів, - вона протягнула мені кілька листів А4, ─ і так як там немає нічого надзвичайного, то я дозволю собі передати слова лікаря в присутності вашої родини, звісно якщо ви не проти.

Галинина мама саме збиралася заперечити, чи то проти того, що ми не родина, чи то проти ознайомлення з моїм діагнозом, як подруга ледь помітно стисла її руку, тим самим привертаючи до себе її та батькову увагу.

Тим часом медсестра не зустрівши на своєму шляху жодних заперечень, просвітила мене, а також присутніх щодо стану мого здоров'я:

─ Отож, згідно слів Анатолія Івановича, ви повинні приймати більше вітамінів, а також добре висипатися, оскільки ваш організм дуже сильно виснажився. Та що там, ваші показники тиску та серцебиття далекі від показників дівчат вашого віку, ви себе так виснажили, що маєте результати вісімдесятилітньої бабці. Отож ось вам список відновлюваних ліків та вітамінів, які є обов'язковими в вашому випадку, якщо не хочете закінчити життя в молодих літах. 

Дочекавшись мого активного махання головою зі сторони в сторону, медсестра вказала мені на сусіднє з Галиною ліжко. 

─ Прошу вміститися зручніше, бо як сказав Анатолій Іванович, він і сам колись був студентом, а тому прекрасно знає, як молодь дослухається до порад лікаря. В одне вухо влетить, іншим вилетить. А тому лягайте, поставимо вам про всяк випадок кілька капельниць і на ранок випустимо.

***

Те що на думку цієї "милої" жінки кілька, то на мій тверезий погляд гірлянд на ялинці менше, як на тому стояку тих пакетиків з ліками. Та головний квест почався трішки пізніше, а саме коли молоденька медсестра, що ввезла імпровізовану "ялинку" приступила до пошуку підходящої вени, хоч я і попередила її, що у мене з цим проблеми, бо вени глибоко поховані. На що я отримала іронічну усмішку і весь її вигляд вказував на те, що вона думає, про цю мою репліку. Швидше за все, це їй говорить мало не кожен третій, хоч насправді подібна проблема зустрічається в одиниць. Так от я і є однією з тих одиниць... 

Через пів години спроб і кількох синців на руках, медсестра після мого дратівливого зауваження згодилася на те, щоб покликати когось більш досвідченого, бо після п'ятого під ряд синця в зв'язку з луснутою веною, моє бажання співпрацювати зійшло на нуль. 

─ Ей, ти як? - запитала Галя, як тільки но медсестра покинула палату.

─ В голові трохи паморочиться - не стала хорохоритися я.

─ Може дати тобі води? - кинулася було матір подруги до мене, та різко застигла, промовляючи повним провини голосом, ─ проте я забула, що Галинка останнього разу з горла пляшки напилася, бо...

─ Мамо, дайте собі спокій, чи то буде вперше, а чи в останнє? Ми часом з однієї тарілки їмо, так що води напитися один після одного взагалі не проблема.

Я зробила кілька ковтків, нажаль вони не врятували від знепритомніння.