Після зникнення зв'язку з космічною станцією «Арктур-9», до неї вирушає рятувальна команда. Але за мертвими відсіками й червоними сигналами криється щось живе. Щось, що дихає у темряві, поглинає розум і викривлює реальність. Це не просто катастрофа. Це контакт. І поки світ не знає, Пульс Тьми вже б'ється в людських тілах.

— Ти схожа на осінь. Така ж руда і сумна. — Надар відводить погляд і, сховавши руки в кишені, збирається йти. — Не приходь сюди. Це моє місце. І не потрапляйся більше на очі, від гріха подалі... — Я з радістю буду уникати тебе, от тільки ми навчаємося в одному університеті, на одному потоці! — Це ненадовго. Навряд чи ти затримаєшся тут. За останні три роки ми з мамою

Після зникнення зв'язку з космічною станцією «Арктур-9», до неї вирушає рятувальна команда. Але за мертвими відсіками й червоними сигналами криється щось живе. Щось, що дихає у темряві, поглинає розум і викривлює реальність. Це не просто катастрофа. Це контакт. І поки світ не знає, Пульс Тьми вже б'ється в людських тілах.

У серці карпатської темряви, де навіть вітер шепоче стародавні імена, народжується нова легенда… Після втрати товариша та сутички з Праматір’ю пітьми, команда виживших — Гражина, Белла й Віктор — продовжують шлях. Зло не спить. У світі, де давні сили досі живі, католицький священник приносить нову справу. Ким була перша дружина Адама? Чому вона повернулась? «Та, що

Джек завжди святкував Геловін зі своїм другом, проте цього року усе змінилося. Чи є шанс повернути товариша з того світу і знову бути разом, і яка буде ціна у такого повернення?

Ілля Миколайович – молодий викладач історії, отримав у спадок будинок, де часто відпочивав та працював. Але одного вечора стало ясно, що він її отримав у спадок не один.

Через тринадцять років після страшної трагедії головна героїня повертається у покинутий санаторій, де перебувала колись дитиною. Вона прагне знайти відповіді, яких усе життя боялася. Минуле кличе її крізь іржаві ворота, запах вогкості й погляди порожніх вікон.

С 1942 года на маяке не загорается свет. Люди исчезают, а ветер доносит гул сирены, которой не должно быть. Егор — видеоблогер, охотник за заброшенными местами, получает загадочное сообщение с координатами: «Остров Вереск. Там тебя ждёт настоящее». Он отправляется туда за контентом... но находит нечто гораздо более страшное. Маяк — это не просто здание. Это ловушка.

Після зіткнення з Потерча і Кам’яною Матір’ю, команда Гражини отримує новий виклик — серія загадкових зникнень у гірських селах, де ночами на шибках з’являються дитячі сліди, а в повітрі стоїть запах заліза. Усе вказує на давній культ, що поклоняється темним істотам, котрі називають себе Дітьми Ночі. Вони не з цього світу. Вони живляться сном, спогадами — і кров’ю.

Психічне життя людини складено з архетипів: казок, жахливих історій, власного метафізичного досвіду. Варто припустити, що кожне містечко або село теж має свій власний профіль міфічних створінь, своє таємне життя. Десь він більш виражений, десь менше. Війна оголила таке нутро, що не кожні сто років можна побачити. Фізичний спротив проти орків він порахований та