Йо Томас - Та, що не скорилась., Йо Томас

У серці карпатської темряви, де навіть вітер шепоче стародавні імена, народжується нова легенда… Після втрати товариша та сутички з Праматір’ю пітьми, команда виживших — Гражина, Белла й Віктор — продовжують шлях. Зло не спить. У світі, де давні сили досі живі, католицький священник приносить нову справу. Ким була перша дружина Адама? Чому вона повернулась? «Та, що не скорилась» — продовження містичного циклу «Чорна стежка». Це історія про жінку, що піднялася з попелу, про боротьбу зі злом, що проросло ще до світанку людства. Вогонь, кістки й темрява — їхні союзники і вороги. Істина — страшніша ніж здається... Легенда про Ліліт — це давній міф, який має свої корені в месопотамській, юдейській і пізніше християнській традиціях. Вона постає як фігура з багатьма інтерпретаціями .....

***

---

Ліліт: Перша з нічних....

Коли Бог створив людину, він зліпив її з глини. Спершу — чоловіка, Адама. А потім, з тієї ж землі, створив йому пару. Не з ребра — ні. А з того ж самого праху, щоб були рівні. І назвав її Ліліт.

Адам захотів, щоб вона була покірною. Сказав: «Ляж під мене». Ліліт відповіла: «Ми створені однаково. Я не нижча за тебе». І відмовилася.

Вона вийшла з Едему — не вигнана, а за власним вибором. Пішла у пустелю, де вітер співає стародавні імена. Де немає жодних законів, окрім її волі.

Бог послав за нею трьох янголів — Сеноя, Сансеноя і Семангелофа. Вони шукали її три дні і три ночі, та знайшли лише пил і запах акації. Коли ж нарешті знайшли її біля Червоного моря, вона сміялася.

«Повернись до Адама», — сказали янголи.
«Я не повертаюся до клітки», — відповіла вона.

За це була проклята: щодня гинутимуть її діти, народжені в темряві — демони, що сплять у серцях нічних страхів. А Ліліт стала тією, що приходить уночі — до чоловіків, аби взяти їхню силу, і до немовлят, щоб на шепоті зупинити подих.

Та є інша правда. Ліліт — не тільки мстива нічна тінь. Вона — пам’ять про свободу, що дорожча за рай. Вона — перша, хто сказала «ні».

Її ім’я бояться і шепочуть. Але й ті, хто живе на межі світу і свого вибору, кладуть її знак біля серця. Бо Ліліт — це ніч, яка пам’ятає, ким ти був, ще до того, як тебе навчили мовчати.


---

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍