Павло Григорович Тичина - Плуг, Павло Григорович Тичина

Братові Євгену Тичині присвячую

Плуг
Вітер. Не вітер — буря! Трощить, ламає, з землі вириває… За чорними хмарами (з блиском! ударами!) за чорними хмарами мільйон мільйонів мускулястих рук… Котить. У землю врізає (чи то місто, дорога, чи луг) у землю плуг. А на землі люди, звірі й сади, а на землі боги і храми: о пройди, пройди над нами, розсуди! Й були такі, що тікали. В печери, озера, ліси. — Що ти за сило єси? — питали. І ніхто з них не радів, не співав. (Огняного коня вітер гнав — огняного коня — в ночі-) І тільки їх мертві, розплющені очі відбили всю красу нового дня! Очі. Сійте.
Сійте в рахманний чорнозем з піснею, грою… Над долиною, низом — сонце горою! Робіте — прокинувся вулик. Тверезить земля: од вас я, од вас тільки волі — жодних кривлянь! Будьте безумні — не зимні. Нові, по нові марсельєзи! Направо, наліво мечі — ставте дієзи в ключі! Ударте у мідь, обезхмарте! Вірте (не лірте!), ідіть, фанфарами крикніть вночі: дієзи, дієзи в ключі! І Бєлий, і Блок…
І Бєлий, і Блок, і Єсенін, і Клюєв: Росіє, Росіє, Росіє моя!.. Стоїть сторозтерзаний Київ, і двістірозіп'ятий я. Там скрізь уже: сонце! — співають: Месія! — Тумани, долини, болотяна путь… Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея, — не може ж так буть! Не може ж так буть, о, я чую, я знаю. Під регіт і бурю, під грім од повстань од всіх своїх нервів у степ посилаю — поете, устань! Чорнозем підвівся і дивиться в вічі, і кривить обличчя в кривавий свій сміх. Поете, любити свій край не є злочин, коли це для всіх! На майдані…
На майдані коло церкви революція іде. — Хай чабан! — усі гукнули: за отамана буде. Прощавайте, ждіте волі, — гей, на коні, всі у путь! Закипіло, зашуміло — тільки прапори цвітуть… На майдані коло церкви посмутились матері: та світи ж ти їм дорогу, ясен місяць угорі! На майдані пил спадає. Замовкає річ… Вечір. Ніч. Як упав же він…
Як упав же він з коня та й на білий сніг. — Слава! Слава! — докотилось і лягло до ніг. Ще ж як руку притулив к серцю ік свому. Рад би ще він раз побачить отаку зиму. Гей, рубали ворогів та по всіх фронтах! З криком сів на груди ворон, чорний ворон-птах. Вдарив революцьонер — захитався світ! Як вмирав у чистім полі — слав усім привіт. Перезорюють зорі…