Ана-Марія Еріш - Це війна!, Ана-Марія Еріш

У Мерілендському коледжі мистецтв відбувається боротьба не на життя. Два факультети, музичний та акторський, відверто ненавидять одне одного. Саме це і стало істиною для Тейлор, простої дівчини, що мріє стати відомим музикантом. Хоч і немає відкритих бойових дій, та так було раніше... Спонсори коледжу планують збільшити фінансування лише одного факультету. І вибір пав на ці два, проте переможуть ті, хто представлять кращий проект. І Тейлор готова до цього. Та, в першу чергу, вона має позбутися Раяна, одного з найкращих студентів. Та як це зробити, якщо з'являться почуття? Адже це вже не протистояння. Це справжня ВІЙНА!

Пролог

В усьому світі протистояння відбуваються між коледжами з різних міст, аби довести іншим, що вони кращі. Це може бути будь яка сфера. В деяких різні види спорту, хтось же доводить своїми оцінками. Суперничають і студенти між собою. Проте в Мерілендському коледжі мистецтв все зовсім інакше.

Тут вже дуже багато років відбувається громадянська війна між двома факультетами — музичним та акторським. Вони просто ненавидять одне одного. І поки переможця немає. Хоча кожного разу лідер таки виявляється. І, як правило, це завжди музиканти. Все ж вони більш організовані. Та й тепла родинна атмосфера ніби створює для цього всі умови. Та цього року все зміниться. Звідки я це все знаю?

Дозвольте відрекомендуватися. Тейлор  Баєрс, я студентка четвертого курсу музичного факультету. І саме я і бачила найяскравіші баталії. Найчастіше була в центрі кожної проблеми, які ми знаходили на свою голову. Так повелося ще з дитинства, адже я катастрофічно не вміла брехати. А от авантюри страшенно любила. Чи не щотижня ми придумували якісь пригоди, аби роздратувати акторів. І це ще якесь диво, що мене досі не вигнали.

Правда, талант вирішує все. А мій був занадто цінний, аби його так просто втратити. І це мене справді рятувало кожного разу. Маю визнати, що викладачі прощали навіть більше, ніж мали би. Як каже наш вчитель, я вміла творити справжні дива разом зі своїм гуртом. Та й наш факультет був дуже дружнім, і я б не проміняла його ні на що. Навіть за всі гроші світу. Тому мені все ж вдається втриматись на місці.

А от в акторів все зовсім по-іншому. Виглядають так, ніби зійшли з обкладинок модних журналів, неймовірно талановиті (так вважають лише вони) та популярні. Проте, мені здається, що вони навіть не знають імена своїх одногрупників, що вже казати про інших. Я бачила кожного дня, як ці сноби йдуть коридорами, ніби вони тут королі цього світу. В них спеціальні предмети є чи що? Як ненавидіти весь світ, викликаючи захоплення.  Хоча я би сходила на пару уроків, чисто повеселитись.

А в центрі всього цього параду клоунів він — Раян Паркер. Гарний, талановитий та улюбленець викладачів. Справжній лідер свого факультету. Хоча я би цього в житті йому не сказала. Хлопцю пророчать власну зірку на алеї слави у Лос-Анджелесі та купу хороших ролей. Я ж вірю, що він закінчить у якомусь невеличкому театрі, продаючи квитки. Занадто сильно він мене дратував.

Ми воювали з самого першого курсу, але зараз все вийде на зовсім інший рівень. Час забути про дитячі витівки та грати по-серйозному, адже переможець отримає значний приз. І тут вам не конкурс краси, найголовнішу роль грає не зовнішній вигляд, а талант. Ми ще подивимося хто кого.

Та й останній курс, коли ми ще зможемо щось змінити. Я хотіла залишити слід по собі в коледжі. Аби через кілька років згадували Тейлор Баєрс, що втерла носа факультету акторів та стала справжньою легендою.

І так, це вже не звичайне протистояння двох факультетів за право першості. Це вже справжня війна. А на ній всі засоби згодяться...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍