Ірина Романенко - Суперниця , Ірина Романенко

- Ти знищила мою репутацію, а я просто знищу тебе. Закопаю у лісочку, де ніхто не знайде. А! Емілію ж не будуть шукати… - Чому це? - Бо сиротки нікому не потрібні. Він вдарив по тому, що не можна було чіпати. - Покидьок! Я намагалася вирватися, але той перехопив мене. - Я б вбив тебе прямо тут, якби потім мені не довелося прибирати салон після тебе. Ось так і почалась моя історія після того, як я перемогла його на рингу. Ярослав Пономаренко - професійний спортсмен, з яким ми зустрілися на рингу. Я стала йому поперек горла, зламала репутацію і тепер опинилася втягнутою в небезпечну гру.

Пролог

Я стояв на рингу, весь в крові й з дикою посмішкою дивився на свого суперника який просив припинити бій. Він не витримав як і всі інші. Просто слабаки, які нічого не можуть окрім того як патякати. Щойно ці шавки відкривають рот в мою сторону і вже валяються на рингу майже мертві, а за кліткою завивають не тільки пузаті чоловіки на балконах, а й молодь, яка хоче випробувати свої сили. Відновлюючи дихання я поглянув на натовп. Серед усіх цих людей стоять молоді бійці, досвідчені чемпіони та маленький ангел. Її темне волосся не заважало роздивлятися її ангельське обличчя. Коли ми зустрілися поглядами вона трохи зніяковіла й опустила очі. Цікаво. Хочу її.
- І це однозначна перемога Мисливця!
Я переможно підняв руку догори, але раптом мене перервали.
- У залі є новачок, який хоче кинути виклик Мисливцю! Це хтось з натовпу? Досвідчений чемпіон чи зухвалий новачок?
Я нахабно усміхнувся. Я витримаю ще одного на рингу. І порву його.
- Я знищу його!!
Прикривши очі я очікував суперника. Почувши свист і сміх я повільно розплющив очі та видавив з себе смішок.
- Ти?!
Переді мною стояла та сама дівчина з ангельським обличчям. Тепер коли вона стояла тут, на закривавленому ринзі її справжнє нутро пробуджувалося. Її м’язи виднілися навіть через рукава футболки. Мануфактурні, довгі ноги теж на погляд були міцними.
- Ви знущаєтесь з мене?? Це якийсь жарт?
- Це ж наче бої без правил.
На останніх словах вона особливо наголосила.
- Добре, але я не жалію дівчат. 
- Я теж, тому ти сьогодні програєш.
Така зухвала дівка! А, на перший погляд, зовсім не скажеш.
- Ти знаєш що тут ми б’ємося до першої смерті, а не крові?
- Знаю, після бою ти будеш просити клейку стрічку, бо твоє крихке чоловіче ЕГО розіб’ється вщент.
- То перейдемо від погроз до дій.
Бій почався. Я націлився на дуже просту тактику. Збити її з ніг і заламати. Але вона як куля літала по всьому рингу пробиваючи мені корпус. В ній панувало багато енергії. Я теж не відставав, видно було як вона потроху видихається. Хук! Ще один. Я… впав?! Що?! Як я блять міг впасти?!
Ця сука била по певних точках на тілі. Вона наче готувалась до бою!
- Невже! Невже наш новачок зміг перемогти Мисливця!? О так! Це переможні аплодисменти у твою сторону Емілія.
Я не розумів як ця довбана лярва повалила мене! Я не вірив сам собі.
- Ну то що? Я знищила тебе?
Тупе стерво. Ми ще зустрінемося і я поквитаюсь з тобою за це….

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍