«Крізь роки пам’яті» — це історія про зраджене серце, про силу почуттів, які не згасають, навіть коли все інше руйнується. І про те, що справжнє кохання ніколи не забувається.

“Як зберегти кохання? Не дати потонути в колі побуту та сірих днів осені чи холодного морозу? Скільки запитань, а відповідей немає? Так і почалася історія про кохання”…

Закінчивши медичну освіту Олександра не може знайти роботу. Мати, яка оплачувала навчання, заробляючи закордоном, захворіла і не може оплатити робоче місце для доньки. Тому вона вирішує поїхати сама на заробітки. Раптово там вона знайомиться із хлопцем, та згодом це переходить у стосунки. Які випробування приготує їм доля та чим закінчиться їхня історія?

Історія кохання в розпал війни. Історія зцілення і розвитку, яка доводить що навіть найжахливіші події не можуть зламати людину, якщо вона готова боротися і йти до своєї мети. Ця книга - це правдива історія справжніх людей, що написана за їх згоди та участі. Мета автора - поділитися розумінням того, який значний наш жіночий вплив, як підтримати наших Героїв і

Це була не історія про кохання. І не про біль, не про втрату. Це була історія про дівчину — трохи наївну, трохи вперту — яка щодня вчилася бути собою.

Все, про що вона мріяла - це одружитися на Норайо, адже, її почуття з'явилися, коли вона була ще дитиною і навіть час, не зміг їх змінити. Але настав день, коли вона бачила, як коханий іде до вівтаря, щоб взяти шлюб з іншою і її мрія була зруйнована. Він ніколи не був її і не стане, адже, у мафії неможливі розлучення - лише смерть. Але чи дасть доля їм шанс бути

Вона і два брати - близнюки, однакових зовні, але абсолютно різних зсередини. Вона живе в дзеркальному лабіринті, з якого не може знайти вихід. Вісім років у колонії за вбивство коханого чоловіка. Занадто висока ціна чиєїсь гри. Тільки от чиєї? Він одержимий помстою жінці, яку шалено любив, від якої так само залежний до пекельного болю. На що він піде у втіленні

— Випробовуєш моє терпіння? — чоловічий голос став помітно важчим. — Ох, даремно. — Пусти, — Настя смикнулася, намагаючись звільнитися. — Негайно! — Знаєш, я тут подумав… Ти можеш вибачитись в інший спосіб. — Що?! — Здогадуєшся як? — чоловік зарився носом в її розпущене волосся. Настя зрозуміла натяк. Проте обуритись не змогла, бо з тілом раптом почало коїтись щось

Я закохалась у чоловіка, статного, красивого. Я думала, що між нами все серйозно, і що я не байдужа йому. Та в ту мить, коли я дізнаюсь, що вагітна і окрилена щастям хочу розповісти коханому, виявляється, що він одружений

— Якщо не відчиниш, я виб’ю скло! — вигукнула вона у темряву. Двері різко прочинилися. Вся злість одразу кудись зникла, щойно її очі зустрілися з його. Напівроздягнений, зі скуйовдженим волоссям Лучано виглядав сонним і трохи роздратованим, але таким рідним і небезпечно красивим. Плечі, руки, лінія ключиць… Його тіло ніби було створене для того, щоб дарувати насолоду