Оповідання для проєкту "When time is short". Для когось робота сидіти в офісі, або розважати людей. Для мене ж проводжати в останню путь. Не скажу, що це робота мрії, але за сотні років вже до неї звикла. Якщо з людьми було звично. Їх слізні благання вже не діяли, то ось з тваринами було складніше. Вони не хапалися за своє життя, як щось цінне. Навіть

Втративши все й навіть життя Вогнеслава Думко після смерті стала жінкою - вороном, яка бореться з несправедливістю світу. Чи вдасться їй це зробити?

Сьогодні мало кого здивуєш сайтом знайомств… Дівчині, яка ніколи не довіряла подібному способу пошуку пари, пощастило (а може й не дуже?) натрапити на один із них. Ніна з перших хвилин ставиться до нього скептично, але сайт виявляється доволі незвичним. То дивує, то дратує, а то і шокує. То чи ризикне вона з кимось познайомитися?

Олеся посварилася зі своїм коханим. Здається, що нічого вже не виправити, але що, коли зустріч з п'ятирічним хлопчиком може все змінити?..

Вже багато років Тоня бачить з вікна власної квартири стареньку, яка приходить посидіти на лавочці та заспівати пісню кожного дев'ятнадцятого жовтня. Та ось, одного разу вона наважується спуститися до загадкової незнайомки й та вирішує поділитися з Тонею своєю історією...

Книга "Петрогліфи" являє собою збірник есеїв, новел, літературних етюдів про пошуки сенсу життя, про минувщину, про людину і Всесвіт.

відкриття і відчуття дому

Колись ми втратимо все. Цілком усе. Це не буде повністю залежати від нас, але давайте відверто: наша частка провини у цьому буде. І коли перед нами повстануть люди, чиї лиця будуть огорнуті печалем, а тіло темною тканиною, ми їх не побачимо. Ми вже нічого не побачимо... окрім свого сну. Сну, який буде або кольоровим, або безбарвним.

Андрій, психолог, який пережив важку втрату сім'ї внаслідок аварії, намагається допомогти своїй пацієнтці Ользі, яка страждає від кошмарів після смерті свого чоловіка в пожежі. Через свою роботу з Ольгою, Андрій поступово відпускає власні травми, а Ольга знаходить сили жити далі, приймаючи свої спогади та біль як частину свого життя.

Коли кожного дня тобі дихають у шию, життя перестає приносити радість. Замість нього з’являється тернисте поле, яким люди йдуть, але дійти до кінця не зможуть: не кожен буде в силі протистояти новій реалії. Та бувають випадки, коли остання крапля вже настільки виїла мозок, що змушує з помірної ходи затятися лютим бігом.