Її звали Аліса, їй було двадцять. Ще з підліткового віку вона мріяла про подіум — не заради слави, а заради свободи. Свободи бути собою, навіть якщо це "собою" — у блискучому, занадто відвертому платті, під прицілом сотень камер.

Привіт, я - Юля і я - емігрантка. Ось вже 1,5 роки як я втекла з рідного міста Харкова і, проїхавши всю країну, опинилася в незнайомій до цього Словаччині. І я, нарешті можу про це говорити. Тому тут будуть мої записки про себе, світ, Україну, війну, про життя за кордоном, мої історії, історії моїх знайомих і, можливо, сина маминої подруги. Багато драми, добряче

Кожен з нас має свої спогади. Деякі з них несуть тільки сум, але інші можуть надихати, вселяти у нас життя або бажання жити, шукаючи те, чого вже давно немає...(Створений для конкурсу спільноти WriteUA)

Роман про події, що безпосередньо передували 24.02.2022. Серія тісно і часом несподівано пов’язаних між собою нарисів із життя досить великої кількості людей із різних куточків нашої країни, кожен зі своєю унікальною історією. Від канадського журналіста українського походження, який приїхав на історичну Батьківщину висвітлювати чергове загострення до ностальгуючої за

Емма — дівчина, яка колись втратила себе у вирі кохання та розчарувань. Минуле тягне її за собою, наче тінь, і лише відважний крок уперед може допомогти знайти свободу. Крамничка «За рогом» стає для неї більше, ніж просто місцем роботи — це новий дім, простір для душі, де кожен день наповнений надією і маленькими чудесами. Ця історія — про силу відпускати, про віру в

Гей! Пташко, привіт. Ні,ні,ні не треба, тільки не зараз,подумки говорю я.І роблю вигляд що не чую його. - Ти чого мовчиш? Як тебе звати? Я розумію що мовчати не вихід,бо він не залишить мене в спокої. - Еленія. Але будь ласка,не балакай до мене. - Чому? - Мене покарають.Не можна, ти погана людина. - Звісно,я не янгол але ж і не дявол. - Ви чужинці всі погані.

Володимира Ірченко молода письменниця через любов до України стала жертвою великого терору.Вона розуміє, що рано чи пізно за нею прийдуть. Тому ховає свої зошити в надійному як їй здається місці. В наш час ці зошити знаходить письменниця початківиця Іраїда Левченко. Вона розуміє, що треба оприлюднити ці записи, тому береться за написання роману.

Анна вірила, що її шлюб з Максимом – це тиха гавань щастя. Та з кожним днем її впевненість тане під тиском непомітних, але тривожних деталей їхнього спільного життя. Чи справді її "ідеальний" чоловік є тим, ким здається, чи за маскою турботи ховається щось, що може зруйнувати не тільки її мрії, але й її саму?

Найсильніші стіни будують ті, хто найбільше боїться падіння. Але я — не стіна. Я пролом у ній.

– Я слухаю, – шепочу тихо, але впевнено. – Оце вже інша справа, – Хірург явно задоволений собою. – Все доволі просто. Мені потрібно, щоб ти втерлася в довіру до одного типа, який перейшов мені дорогу. На його ноуті є важлива інформація. Ти маєш дістати її для мене. – Хто цей чоловік? – оце вже цікаво. Невже на цьому світі є бодай одна людина, яку боїться цей мудак? –