Як часто вам на життєвому шляху траплялись літні, злезні жіночки? Може, такою є ваша давно не молода мати, тітка, бабця? І як часто ви задумувались про те, чому ці жінки такі, які вони є? Саме на ці питання намагається відповісти цей твір. Головна героїня, сільська бабуся на прізвисько "Жучка", не дає спокою цілому селу, яке її так "любить", що

Художній роман про події в Україні в сучасні та майбутні роки. Історії кількох людей, які вірять у світле майбутнє і роблять свій внесок у перемогу. В головній ролі - вчителька інформатики, яку війна перенесла зі столиці в невеличке село. Наречений робить їй пропозицію 15 лютого 2022 року, але весілля відклали на невизначений термін.

Я — проміжна станція. Не дім. Не мета. Просто місце, де зупиняються, коли втомились — і йдуть далі. Ця книга — не про кохання. Вона про дівчину, яка вчилась любити себе. Про ту, хто залишалась, коли всі йшли. Про біль, який мовчки переварюється ночами. І про силу, що народжується в тиші. Це історія втрат, надій, розбитих очікувань і одного вибору: залишити себе — або

Ви коли-небудь відчували зміни... коли вас ніхто не помічав? Не розумів? Ігнорував? Чи зміни відбувались в вашій голові, чи справді? Чи є фізичне перевтілення результатом морального? Я вас запрошую до прочитання короткого оповідання, яке може змусити вас замислитись над людською натурою.

Вона лагідно провела худенькою рукою по чолі маленького сина. Хлопчик усміхнувся уві сні. І ця усмішка зігріла її серце. Поправила ковдру, підняла сірого ведмедика, що впав з ліжка. Ведмедик Сірик – улюблена іграшка малюка. Вони разом вибирали його, коли синочку не було ще двох років. А вже от і три минуло. Підріс, та й досі ще маленький. Поглянула на обдертий лікоть

Богдан мріє повернути доньку. Оля — навчитися жити без провини. Це історія про справжнє, зріле кохання, яке народжується не з юнацької безтурботності, а з глибокого усвідомлення себе. Щоб бути разом, їм доведеться звільнитися від тіней минулого, знайти нові точки опори й наважитися на найважливіший крок – довіритися один одному. «Відпустити й жити» — історія про

«Проклятий двір» — один із найкращих і найвідоміших романів Нобелівського лауреата з літератури Іво Андрича. Цей роман побудовано за принципом «історія в історії», що дозволило письменнику поєднати одразу кілька оповідей. Одна з них відбувається на початку минулого століття в стамбульській тюрмі, куди лиха доля закинула монаха-францисканця з Боснії. Інша ж історія

У затишному ставку жило велике і щасливе сімейство карасів, яке насолоджувалося спокоєм, чистою водою й тінню верб. Але одного дня з’явилася Щука — спочатку непомітна, згодом — хижачка, яка почала полювати на беззахисних карасиків. Спочатку рятувала втеча, потім переселення, але з кожним разом Щук ставало більше, а шансів на мирне життя — менше. Ця алегорична історія

Чи буває кохання з першого погляду — питання досить бальне. А як щодо ненависті? Чи буває вона з першого погляду? Ще й ненависть неабияка, а така, через яку тіло кидає в жар, а свідомість мутніє. Таке почуття може бути й згубою, й слабкістю. А, може, і чимось більш суттєвим? Сабріна: Це ненормально та аморально! Не дивляться чоловіки на дівчат своїх братів так, як

«Шлях відкривається сам» – це подорож через Південну Америку, де кожен крок є важливим не тільки фізично, але й духовно. Авторка, мандруючи через різноманітні країни та культури, відкриває для себе нові горизонти та глибші смисли. Ця книга – не лише про географічні пересування, а й про внутрішню трансформацію, вивчення себе та сприйняття світу. Це не путівник, а