Що сильніше - страх осуду чи бажання писати? Христина з дитинства мала страх перед критикою, а приниження з боку вчителів залишили в її серці глибокий слід невпевненості. Роки потому вона відкриває бажання писати та починає свій шлях до творчості і відправляється в нелегку подорож до себе.

Коли одна рукавичка може змінити життя… У засніженому парку Андрій знаходить яскраво-синю вовняну рукавичку, не здогадуючись, що ця випадкова дрібниця переверне його життя. Втративши роботу та житло напередодні Нового року, він відчуває себе на межі відчаю. Але вирішивши знайти власника рукавички, Андрій несподівано зустрічає Марту — дівчину, яка не лише повертає

Балерину з великим потенціалом забирає французький балетмейстер в Оперу Гарньє, а її хлопець робить їй пропозицію. Здавалося б усі зірки зійшлися в один день. Оповідання "Історія балерини" було написано у 2018-му році.

Я нарешті знайшов Її - ту саму. Покірну Белль, яка може впоратися з моїм норовом Чудовиська. Бо всі попередні відносини закінчувалися сумно, я багато втратив і багато відняв... Чи насправді моя Белль зможе прийняти мене таким, який я є? Чи це я маю прийняти її?..

Пацієнт кардіологічного відділення лікарні провінційного містечка і просто медсестра, що там працює. Зустріч через роки, спогади минулого, нехитрі мрії на майбутнє...

"Чи бачила я смерть? Так, вона говорила до мене вустами брата. Це найстрашніше її втілення, яке тільки можна придумати. Мій вибір був невеликим: або зробити це самій на початку вересня, або чекати на нещасних випадок у будь-який невідомий момент. Зручний чи не зручний, це вже на розсуд мого ката" Аліна шукає новий сенс життя у першому коханні, проте пройшло

Думка про те, що вони їдуть до її батьків, стискала груди тривогою. Увесь минулий тиждень вони лише й говорили, що про цю поїздку. Бо Андрій наполягав: ——— Хочу познайомитися з твоїми батьками. Ми ж уже три місяці живемо разом. Я маю право знати, хто стане моїми майбутніми родичами. Але дівчина це все одно вважала поганою ідеєю. Навіть зараз, сидячи в машині, вона

У темному й холодному лісі, де панують тиша й самотність, головна героїня перебуває у пастці власних страхів і відчаю. Її серце — втрачене, а світло надії майже згасло. Але несподівана гостя, що вірить у магію та зміни, з'являється у її лісі й простягає руку допомоги. Вона кличе героїню у подорож до зірки, що згасає — символу життя та надії.

Я стояла мов укопана. Людина якій вірила, з якою я прожила сім років спільного життя - так безсоромно мені бреше. - Софіє, я не розумію про що ти говориш! Яка зрада, яка білявка? Я працював, як віслюк, усі ці дні. - Мене мало цікавлять ваші рольові ігри, я занадто довго була в ролі дурепи. Тож, будь ласка, давай розставимо всі крапки там де вони потрібні. Якщо чесно

У маленькому містечку всі завжди були надто зайняті, щоб по-справжньому насолоджуватися Різдвом. Але цього року трапляється дивне: час починає йти у зворотному напрямку, починаючи з Святвечора. Люди спочатку бачать свої помилки, втому, втрачені моменти, а потім починають виправляти все у зворотному порядку. Головна героїня, бізнесвумен, яка зазвичай пропускала свята