Владний бос, підлегла із характером… Він звик бути головним всюди, підкорювати будь-кого, хто опиняється поруч. А жінки для нього – взагалі особи другого сорту. З ними можна тільки бавитися та приємно проводити час. Вона категорично не підкоряється нікому. Життя навчило її захищатися та не вірити людям. Довіритися можна тільки тому, в кому впевнена на сто відсотків.

– Так, значить, не кинеш? – Нізащо не кину. Хіба, що накажеш. Але тоді я помру, – зізналась Аліса. – Не накажу... Я збожеволів від тебе раз і назавжди, та з кожним подихом ти стаєш мені все ріднішою. До тебе я навіть не здогадувався, яким прекрасним може бути світ. Тепер я хочу прожити в твоїх обіймах років сто, а потім попрошу у Бога ще вічність для нас.

Він був моїм першим коханням. Помічник мого батька. Дорослий, дотепний, чарівний, і недоступний. Для нього я наче молодша сестра, якій можна давати поради, постійно глузуючи, але несподівано він пропонує підвезти мене на випускний...

Зрада - то одне з найтяжчих випробувань у житті людини. Чому? Мабуть, через те, що зраджують нам ті, від кого ми того не чекаємо, а саме важливі та дорогі люди... - Це твій наречений, доню! Як ні в чому не бувало, повідомляє мені батько. У мене шок... - Як це... Що? Батьку, скажи мені, що ти так жартуєш?! - Ні, це не жарт, Олівія! Вибач, але тобі доведеться вийти

Він — господар свого життя, власник стриптиз-клубу та акціонер. Владний, гордий, амбіційний. В нього є маленький фетиш — він полюбляє підкоряти інших своїй волі. Вона — помічниця генерального директора найуспішнішої компанії міста. Незалежна і горда красуня, яка має все і яка забезпечує себе сама. В неї є один недолік — жахлива норовливість. Одного разу доля

Амадео Алкарі стає Доном Коса Ностри у самий найгірший її час, коли навколо усієї організації стискаються кігті підступних ворогів. На останній раді вони приходять до плану помсти, але зброєю в їхніх руках мала стати тендітна дівчина Моніка Топаз. Чи зможе Амадео врятувати Коса Ностру? І яку правду приховує від усіх Моніка Топаз?

Чи знаю я що таке одержимість? О, так! Я ганявся за нею по світу майже 11 років. Вона - єдине, чим я хотів володіти усі ці роки. І вона майже була у мене в руках, поки старий хрін не перехопив її на аукціоні - золота монета Людовіка ІХ, виготовлена в честь його коронації. І яке ж здивування мене чекає, коли дізнаюся, що після смерті старого скнари усю колекцію

Він торкається мого ліктя, проводить пальцями вниз до кисті, великим пальцем погладжує зап'ястя і торкається долоні. — Ти ховаєш від мене погляд, тремтиш, коли я поряд. Твоє серце наче божевільне, достатньо мені тільки торкнутися тебе. Можливо, ти хотіла зізнатися мені в цьому? — він запитує тихо, підходить впритул. Стає важко дихати, не можу підібрати потрібних

- Ти в зад моїй тачці в'їхала. Січеш чим розплачуватись будеш? – Бандит накриває своєю тінню. Змушує від страху стиснутися. - Ні? - Я й справді не розумію. - Отже, я покажу, - кривить губи у вищирі, фіксує руками по обидва боки. - Пустіть... Я все оплачу... Відшкодую... - Відшкодуєш, на борг відсотки накапали. Ти мені все відшкодуєш, - хрипить, поглядом ковзає у

— Йди! — її подих, відчаєм повний, змушує не рухатися. Очі, такі прозорі, але пусті, дивляться інакше. Наче бачить вона, поки сліпий я. — Йди, прошу тебе! Йди! — По грудях руками б'є. Обхоплюю, до грудей притискаю, а вона рветься і плаче. Так гірко, так сильно, і так тихо. Зовсім тихо зовні, але занадто сильно всередині. Так само, як хворобливо шепоче: "Я життя