«Фігури на стіні» — це мовчазна історія про самотність після кінця, де техніка ще говорить, але відповідати вже нікому.

2031 рік. Зруйнований апокаліпсисом та жорстокими конфліктами світ накриває різке похолодання, яке змушує десятки й сотні тисяч людей переселятись на південь, і з новими силами боротись за територію та лімітовані ресурси й відроджені виробництва. Несподівана зутичка з СВК руйнує мирне життя Насті та Дмитра, змушуючи останнього знову повернутись до безжалісного образу

Коли світ перестав працювати — він почав будувати. Колись він був інженером. Тепер його ім’я стерте. Вижив, коли впали Енергосфери, вибухнули Термінали й цивілізація стала уламками. У покинутому світі, серед металу й пилу, він знову креслить життя. Без пафосу. Без героїзму. Просто — як система, що не має права зупинитись. Його звуть Архітектор Пилу. Він не воює. Він

Лялі боляче- вона одна. Марго просто є, просто тримає на плаву, просто поряд

Форма життя, яка здатне змінити людство.... Нове обличчя звичайного звірятка.. Вирішення проблеми з північним сусідом...

Барабан старого револьвера крутився безліч разів в цей вечір . По вулиці часто проїжджали машини швидкої допомоги . Чи була потрібна йому допомога ? Навряд… В кімнаті сидів молодий чолов’яга на всю грала якась композиція на гітарі . На маленькому столику лежав один набій до револьвера . Чоловік взяв його в руки і легким рухом закинув його в барабан...

Після завершення стажування доглядачки маяка в назначений час за героїнею так ніхто не повернувся, тож їй доводиться тинятися по крихітному острові, втративши надію, що десь за горизонтом ще існує життя.

Друга частина пригод сталкера Жили. НАПОЛЕГЛИВО рекомендую почати з першої книги циклу! Для тих, хто поки не читав першу частину, запрошую вас почати цю мандрівку просторами Чорнобильської Зони відчуження з головним героєм, майором ЗСУ, Жилою: Зона відчуження: останній рубіж. Щодо сюжету, можу лише сказати, що він буде схожий на першу частину, а саме буде нагадувати

Нарешті мрія Єви Дев'ять здійснилася. Дівчинка знайшла інших людських істот, таких, як вона сама. Тепер Єва у безпеці та серед друзів – її прийняли як свою у закритому місті Нова Аттика, де, здавалося б, живуть у світі та гармонії люди всіх образів. Що ще потрібне для щастя? Однак не все так просто в Новій Аттиці: глава міста зовсім не той, ким здається, місцеві

Єва Дев'ять - звичайна дівчинка, яка живе в оснащеному за останнім словом техніки будинку, що називається Притулок, і виховується багатофункціональним роботом Матр. – хіба це не те саме, що стояти під душем? зустрічала нікого, хто був би схожий на неї, тобто людину. А ще у Єви Дев'ять є секрет - загадкова ДивЛа. Зовсім скоро їй належить з'ясувати, хто ж ця щаслива