Очі, ніби зорі...

У вирі давніх спогадів живе історія Килини – дівчини незвичайної вроди та щирого серця, чиє юне кохання розбилося об мури нерівності. Видана за нелюба, вона несла тягар нещасливого шлюбу, зберігаючи в душі світлий образ втраченого коханого. Та чи змогло зболене серце витримати цей тягар? Чи знайшла Килина спокій у вирі бурхливої ріки, залишивши по собі лише гірку

Поезія завжди лунає із глибини душі

.

Цей поетичних твір — проникливий спогад про листування Лесі Українки та Ольги Кобилянської, їхню дружбу, сповнену надій та мрій, і болісне прощання, що прийшло з хворобою та мовчанням. Листи, що колись палали словами розчинилися у сутінках часу, залишаючи після себе гіркоту втрати та вічний голос у спогадах.

Інколи накочує. Не заради схвалення, а просто тому що...

Це не просто збірка віршів — це історія кохання, написана пошепки. Від першого погляду — до прощань, листів, повернень і, зрештою, вічного "так" під плакучою вербою. Ці вірші — як уривки з листування, як фото з пам’яті, як музика, що звучить у серці, коли мовчить світ. Це шлях двох людей крізь відстані, сумніви й щастя — до справжнього, дорослого кохання.

Готична поезія що оповідає про жах, помсту за любов, самотність. Перший вірш що розгортає мій збірник Готичної поезії.

Людина – унікальне творіння природи, суспільства і самої себе.

Іноді дуже хочеться мати крила, та полетіти далеко-далеко в небо. І хоч на деякий час відчути себе вільним птахом.