Кожна людина має душевний стрижень, який є основою її особистості. Таке собі живе дерево, що росте десь у глибині. Це дерево можна виростити й дочекатися плодів… а можна й убити. Чеслава не відразу зрозуміла, що жити, зраджуючи себе, вона не здатна. Мабуть, для того їй треба було знести втрату коханого, зраду та болісну образу… Але, так чи інакше, щастя чекає на

Де пролягає межа між Добром і Злом? Куди поспішають, чи краще спитати, — від кого втікають двоє самотніх подорожніх, що випадково зустрілися на землі тисячоліть? Що принесе їм ця зустріч — довгожданий порятунок чи остаточну загибель? Чи варто тривожити приспаних привидів і де взяти відвагу, щоб уціліти у боротьбі з ними? Одвічні запитання. Одвічна війна між Світлом і

Що робити самотньому вісімнадцятирічному хлопцеві, який знайомиться з рідним батьком під колесами його авто? Андрій, котрий усе свідоме життя плекав у собі абсолютну незалежність і навіть гординю, не зміг опиратися таким звичайним і звичним для всіх інших почуттям, як любов до кревних. Колись, смертельно ображений, він палав бажанням убити падлюку, яка обдурила його

Полковник Роман Козюренко — герой пригодницьких повістей Ростислава Самбука — досвідчений криміналіст. У повісті «Автограф для слідчого» йому доводиться розплутувати справу, пов’язану з крадіжкою на великому швейному об’єднанні. Злочинці вміють замітати сліди. Один з них під час війни служив у поліції, другий — спекулянт. Щоб уникнути розплати, вони не зупиняються ні

Темноліс, Каменосад, Крайріка… Нижнє місто і Санктафракс… Назви на мапі… Та за кожною з них криються тисячі історій — як занотованих у стародавніх сувоях, так і переказуваних із покоління в покоління — історій, що їх переповідають ще й нині. Подана нижче — лишень одна з них. Ілюстрації Кріса Рідела З англійської переклав Анатолій Саган

Дивні часи настали у Санктафраксі. Страшна посуха і кам’яна пошесть прикували до землі повітряні кораблі. У підземеллях Нижнього міста орудує молотоголовий гоблін Титуґґ. І хоча небо ще патрулюють Бібліотекарські Лицарі, жителі Санктафракса передчувають катастрофу. Лише спілчанського голову і Найвищого санктафракського Академіка Вокса це не лякає. Усіма забутий і

Світокрай переживає не найкращі часи. Зникло летюче місто Санктафракс, а нову летючу скелю ушкодила «кам’яна хвороба», що знищила усі літай-камені. Відтепер спілчанські кораблі втратили летючість і разом зі своїми командами опинилися на землі. Тим часом у Темнолісі узурпатор Вокс Верлікс вигнав із Нового Санктафракса Найвищого Академіка і захопив владу. Тепер він за

Найвищий Академік летючого міста Санктафракса Лініус Паллітакс заприсягся для загального добра об’єднати небознавців і давнішніх вигнанців-землезнавців. Для цього йому негайно потрібен помічник для владнання надзвичайно важливого і таємного доручення. Проте Найвищий Академік навіть не здогадується, що його справа може вартувати життя не лише йому, а й його дочці

Один із найгрізніших штормів загрожує знищити летюче місто Санктафракс. Єдиний, хто знає про страшну небезпеку, — юний капітан повітряних піратів Живчик. Але його корабель «Позасвітній гарцівник», потрапивши у саме серце Матері Бур, розлетівся на друзки, членів екіпажу розкидало по Темнолісі, а сам капітан втратив пам’ять. Здавалося, що порятунку сподіватися нізвідки

Є три великі філософи XX століття, перед якими я схиляю голову. Це: Норберт Вінер, Станіслав Лем та Іван Єфремов. Вінер вказав на праґматику управління, як на єдино прийнятну основу проґресивної етики. Лем усунув ірраціоналізм з описів особи, суспільства, культури та цивілізації. Єфремов обґрунтував, що всі природні чуттєво-естетичні якості людей (та інших розумних