"Цього року весни не буде" - це неперевершена історія двох підлітків, що розповідає про чарівність та складнощі першої любові. Читачі занурюються у світ емоцій та переживань героїв, відчуваючи кожну тривожну мить та радість кохання. Ця книга зачаровує своєю чесністю та відкритістю, і стає надійним супутником для тих, хто шукає відповіді на питання про

- Андрію, я теж хочу, щоб наші стосунки були кращими, але ти постійно звинувачуєш мене в тому, що я не приділяю тобі достатньо уваги. Я працюю багато, бо хочу забезпечити нам гідне майбутнє. Невже ти цього не розумієш? - з відчаєм вигукнула вона

Марічка: Звідки, я могла подумати, що двері які я відкрию виявлятимуться дверима мого кохання. Ой, фіктивного кохання. І що я поб'ю його шваброю. Завдяки, цьому хлопцю я забула про свою роботу. До якої дуже важко працювала. А моя робота — це моє все. Було до нього. Адже, тепер він Микола Шапаренко (Шкарпетка). Займає в моєму житті не чи мале місце. Але це тільки на

Астель - вмістилище для демона, єдина хто вижив з королівської сім'ї. І єдина законна претендентка на трон, яку переслідують. Сефт - відьмак, від якого в першу їхню зустріч, вона тікає, залишаючи його самого в ліжку на світанку. Доля знову їх зводить, і цього разу, він рятує їй життя. Сефт пропонує їй свій захист від істот, які полюють на неї. Неохоче, та Астель

Ти хочеш побачити маму молоду?

Реальна історія, яку розповіла прабабуся. Навіть у важкі часи кохання може розцвісти. Василь покохав Василину попри все: бідність, неприйняття батьків, плітки... Та він не знав наскільки сильною буває заздрість і бажання володіти.

Ванда не спить по ночах

Кира, молодая и амбициозная девушка, приезжает в Лас-Вегас, чтобы учиться на врача-лаборанта. Она полна надежд и мечтаний, но её жизнь резко меняется, когда она встречает Николая — загадочного и привлекательного вампира, которому уже 112 лет. Николай спасает Киру от нападения банды вампиров, и между ними завязываются романтические отношения. Однако их счастье

Цей вірш розповідає про жінку, захоплену літературою, яка знаходить у книгах притулок від буденності. Кожен куплет відкриває нові грані її внутрішнього світу, де вона веде діалоги з уявними персонажами і самим собою, поринаючи у чарівні світи, що оживають на сторінках.

Нехай псується все. І напій, що стане гірким. І робота, де більше не буде спокою. – Хочу зараз все забути, – ледь чутно шепчу та не треба. Йому не потрібно щось говорити. Не треба й мені його слів. Єдиний поцілунок промовляє все за нас. Солодкий доторк до вуст, що жадали та боялися. Єдиний доторк, від якого змістилися органи, перевернулося все. Від якого затих шторм,