Два сини мільярдерів, занудьгувавши у пошуках методів витратити батькові мільярди, укладають парі. Для них не існує заборонених прийомів і тем, адже все можна купити. Ну і що, що предметом суперечки стає дівчина з небагатої родини. Ну і що, що вона і так постраждала до їх появи в її житті. Тим солодшою і яскравішою буде її лють, коли вона про цю суперечку дізнається.

Ніколи не можна кликати Сили Потойбіччя! Кара за таку нахабність – смерть! Відьма не послухалась попередження, акуратно виведеного на першій сторінці книги заклинань, і викликала демона помсти, щоб покарати ту мерзоту, що наповнила її душу холодною темрявою. Плани її було вщент зруйновано могутнім демоном, який не пробачив відчайдушній відьмі бажання підкорити собі

- Славо! – почулося з коридору. – Славо, чим ти там займаєшся? Чому так довго? Робочий день уже десять хвилин, як закінчився… Ой! Фу!.. Що ти робиш? - Обтинаю покійнику нігті, хіба не бачиш? – відповідаю спокійним голосом, продовжуючи своє діло. Так-так, покійники – це моя робота! Я – патологоанатом, а ще відьма! Справжня відьма, проте про цей бік мого життя відомо

Чи можна вибрати між не коханим чоловіком та першим коханням?.. Подивимось...

Вона - ніжна та юна. Він пристрасний та досвідчений. Обидва не впевненні в собі. Обидва не вірять що можуть бути щасливими разом. Таємничі перешкоди виникають постійно на їхньому шляху до щастя. Він старший за неї на п’ятнадцать років. Вона молода та вкрай вразлива. Чи вистачить їм терпіння та наснаги щоб залишитися разом.

Ви уявляєте собі таку підставу: МЕНЕ, головну кухарку при військовому штабі, якийсь там генерал на фронт послав. Та не те, щоб фігурально, із завданням послав! І не просто на фронт, а за його лінію, у лігво ворога, як підступного шпигуна! А ворог-то страшний, особливо в броні, та й без неї теж аж ніяк не красень. Ну, гаразд, завдання я то виконаю, от тільки хто мене

Мені здавалося, що не можливо закохатися в 34 роки, мені здавалось, що я знала, що таке кохання. Але з появою у моєму житті одного примхлвого, зухвалого чоловіка зрозуміла, що моя думка помилкова. І ось я знову ховаюся у його руках від усього світу. Знову можу попросити про допомогу лиш у нього. #владнийгерой #нецензурналексика #кохання #слабкагероїня #зустріччерезчас

“Мироне, ти не розумієш! Ти не живеш зовсім! А у Львові вирує життя. В Києві, в Одесі… та всюди за межами Йосипівки. Там люди ніби з іншої планети, вони активні, кудись поспішають, живуть! А залишитись в нашому селі означає навік загрузнути в побуті з курми, індиками та свинями. Я не цього хочу. І ти цього не хочеш, просто ти навіть не замислювався над цим!” Ми

Він: Я звичайнісінький хлопець. Ви ніколи не помітите в мені вади. Навіть якщо візьмете мікроскоп – не вийде. Я працюю, як і ви; я тусуюсь так само, як і всі... все як у всіх, крім одного «але»: в одній із кімнат своєї квартири під замком я тримаю дівчину. Вона: Як часто ми помиляємось? Я гадала, знаю його. Мені здавалося, я вмію розумітися в людях. Виявилося — ні!

Поки вона, ніяковіючи, ховала почуття у серці, він ховався в її обіймах. Тікав до неї на велосипеді та сміявся, їдучи назустріч вітру. Що він міг їй дати крім свого серця та горщику з ромашками? Він жартував про все, але ніколи не жартував про свої почуття. Інколи любов схожа на ромашки. Така ж проста і квітуча. Але що робити, коли сезон цвітіння закінчується? І