. Вона була власною жінкою, можливо через свою посаду декана факультету, на якій потрібно було проявити твердість характеру, вміння швидко і лаконічно віддавати розпорядження, але в сім’ю, яка складалася з двох осіб її і сина ці якості не потрібно було виносити. Вона купляла сину дорогі гаджети одяг по останній моді, їжу з ресторану, але розуміння, тепла і любові в

— Максиме, ти де? — покликала я, зайшовши до вітальні. Він сидів на дивані, а поруч — Софія з коробкою фарб у руках. Микита ж обережно водив пензликом по стіні. — Що ви робите? — запитала я, не знаючи, як реагувати на цей хаос. Максим підняв голову, і я побачила, що на його щоку була зелена пляма фарби. — Малюємо нашу сім’ю, — відповів він із серйозністю, наче це

24 лютого змінило нас усіх ми прокинулися не усвідомлюючи що нас старих більше не буде. Старе життя залишилося в наших покинутих оселях, з нашими покинутими родинами речами. Ми як птиця фенікс кожного ранку збираємо себе із пеплу та продовжимо жити!

Збірка історій про кохання, написаних автором в різні роки. В даних новелах кохання представлено різне. Є й світле, ніжне, романтичне, а буває й пристрасне, чуттєве, фатальне, у якому більше тілесного, ніж духовного. Трапляється й чиста юнацька любов, нерозділене кохання та приречене на забуття, а також взаємне, добре, схоже на вірну дружбу. І неважливо, хто герой —

Кожна з нас має в собі неймовірну жіночу силу, енергію Духу та містичну красу. Її варто в собі пробудити і дати відчуттям проявитися, а емоціям стати веселкою нашого життя.

Наші дії завжди мають наслідки, але іноді результат змушує нас щохвилини обертатись в страху. а люди, що зазнали насильства, навічно стають полоненими свого безумства.

Він опинився у пастці і почав молитися. Тільки, чи тому богові?

Аліса — 18-річна відмінниця, яка не терпить жартів і завжди ставить навчання на перше місце. Вона в 10 класі, і їй важливо закінчити школу без зайвих емоцій і відволікань. Її світ чіткий, логічний і розрахований, поки в школу не приходить новий вчитель математики — 25-річний Захар.

- О, Боже! Це що? Ви жартуєте? Я замовляла стейк, а не його фрагмент! - ми знову були в центрі уваги. Я дивився на офіціанта і той був збентежений, заявами Анни. - Вона так жартує. Правда, Анно? - я намагався показати для неї без слів, що так робити не можна і вона мене зрозуміла. - Ну звісно, що жартую! - Ми вас позвемо, якщо щось буде потрібно. - офіціант глянув на

Але щось темне та погане заважало нам наприкінці тієї зими. Можливо, духи мертвих тинялися навколо та розлякали звіра. З темрявою прийшов він.