Деймон Поузі — негідник, холодний, нещадний, а ще…він ненавидить мене. Все просто, я — його тінь. Дівчина, котра за винагороду наглядає за ним. Саме я знаю та бачу його душу наскрізь, коли увесь світ вважає цього хлопця просто крижаним власником великої компанії. Саме я приймаю першою удар, коли він втрачає контроль. Я знаю про нього усе: кого кохає, де проводить

Ви мене з кимось сплутали,я вас бачу вперше в житті-та він не слухає.Підходить впритул і гучно втягує повітря біля шиї-Ммм.Ти так солодко пахнеш лялечко.-Та що ти собі дозволяєш?-намагаюсь відштовхнути,та куди там.-Я мріяв про це.Мріяв що будеш моєю.-Ти що хворий?Не знаю що ти приймаєш,та видно перебрав з дозою.Відпусти мене придурок.-Він сильно стискає мої

— Поки ти під моєю опікою, будеш дотримуватися правил, — його сталевий голос пече нервові закінчення. — Я тобі не песик, щоб слухняно виконувати команди. — Доведеться ним стати на найближчий рік, якщо не хочеш проблем. Він той, кого варто обходити стороною. Нещадний, жорстокий і абсолютно байдужий. Названий брат мого батька і, як виявилося, після випадкового

Меггі випадково знайомиться з молодим чоловіком, якому вдається завоювати прихильність жінки, прикладаючи мінімум зусиль. До чого приведе їхня (на перший погляд) випадкова зустріч?

Молодий хлопець, накоївши багато зла, намагається знайти себе у столиці, де потрапляє у пастку власних думок, змушений працювати на не улюбленій роботі, проводячи вільний час у повній самотності та терплячи ненависть з боку старшої сестри. Після всього, що відбувається у його житті, він починає думати, що доля карає його за все скоєне і єдиний вихід це терпіти. Та чи

Коли життя заводить тебе у глухий кут, ти хапаєшся за будь-яку соломинку. Але часом доля перетворює твій "золотий квиток" на справжнє випробування. Елеонора думає, що їде працювати прислугою в багату родину, а в результаті потрапляє на відбір наречених для принца чарівної країни. Проте у кожного з них зовсім інші плани на життя і кохання аж ніяк туди не

Командир Мілана разом зі своєю кішкою та вірними друзями вирушає на небезпечну місію — знайти ліки від небезпечного вірусу. Їх шлях веде до неймовірного міста Сонця, де владарює божевільний Губернатор і всі мешканці — діти. Щоб потрапити в Інститут вірусології, їм потрібно завоювати довіру місцевих, але їхні плани швидко йдуть шкереберть. Натомість, вони опиняються в

3 вересня 2024. Полтаві присвячується...

Роза-Вікторія прокидалась о шостій. Декілька хвилин лежала з заплющеними очима прислухаючись до своїх думок. Її фіолетове волосся закрученими пасмами лежало на білих подушках, а вії ледь тремтіли. Вона любила ранки. Ці млосні години післясоння. Час, коли тіло знаходиться між сном та реальністю. Зранку зморшки завжди здавалися меншими, очі яскравішими, а життя не

Горе здатне змінити людину, знищити, перетворити в порожню оболонку. А якщо вам дадуть можливість, ні не змінити, побачити іншу можливість?