Делісія Леоні - Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні

Я вирвалася з його рук і обернулася до нього спиною, приховуючи сльози. Чого хочу? Я відчула його руки на своїх плечах, але не пішла більше. Зробила глибокий видих і заспокоїлася.

— Вибач, я останнім часом не стриманий. Занадто багато від мене вимагають. І в мене постійно таке відчуття, що все повторюється. І я не знаю який крок правильний, щоб усе змінити, не повторити своєї помилки, Еріеле, - почула я у своєму волоссі його тепле дихання, його шепіт, його щире каяття.

Залишок дня ми провели разом, але кожен намагався вдати, що тієї розмови не було. Я з болем думала про те, як ми змінилися. Не було в мені більше тієї іскри, бажання грати та фліртувати. Проблеми поглинули нас, зробили нестримними, зневіреними. Між нами була пристрасть і бажання, але... як тільки ми отримували бажане, ми знову перетворювалися на... чужих. У чужих, котрі намагаються здаватися близькими.

Імперія нас віддаляла. Те, що я вважала коштує дорожче за кохання, дорожче за власні почуття, виявилося... хитрою і небезпечною пасткою. Влада, обов'язок, відповідальність – не можуть ходити поряд із коханням, гармонією, усамітненням. Можливо його дружина так і не зрозуміла цього? А коли зрозуміла – то було пізно?

Я не мала амбіцій стати імператрицею. Але хіба нещастя однієї людини, в руках якої вся країна, не спричинить і нещастя для тієї ж країни? Здавалося б, що роблячи такий вибір, жертвуючи собою та своїм щастям, людина стає сильнішою. Ні, насправді вона слабшає. Вона піддається світові, обставинам. Вона заганяє себе у куток.

Тейрен рано-вранці покинув мене. Сказав, що в нього багато термінових справ накопичилося, довго цілував мене, а потім приречено зітхнувши – пішов. Я довго лежала і згадувала останні дні. А потім раптом у голові пролунав той дивний, чужий голос та моє ім'я. Мурахи пробігли моїм тілом, і я вирішила, що пора вже вставати і братися за справи.

Вбити демона було не так просто, як усім здавалося. Це в книзі було написано: раз, два – і справа зроблена. Та й не розуміла я частково, як вбивство демона могло зупинити всі війни та амбіції людей. Болотяний демон вважався дуже безпечним, але кожен через свій страх бачив щось лякаюче в ньому.

Зараз мене цікавила одна річ: батьківщиною болотяного демона вважалися західні землі. Як їм вдалося його позбутися? І безперечно поведінка Деніеля повинна була мати якусь мету, яку я просто прагнула дізнатися.

Я знову провела цілий день у бібліотеці, розшукуючи історію західних земель. Але подивившись на стіл зі стопкою книг вище за мене на зріст, я зрозуміла, що в мене немає часу читати їх усі.

А тим часом весілля наближалося. Було вирішено в один день провести офіційну коронацію Тейрена та одруження. За ці останні дні я багато думала. А наші стосунки з Тейреном ставали… холоднішими.

Я надіслала записку Його Величності, що хочу зустрітися з ним в одному з кабінетів палацу. А заразом запросила Її Високість. Завтра мало відбутися весілля. Я виразно пам'ятала своє перше бачення: їхнє весілля. Потім поранення Тейрена. Я вже розуміла, що він не помре. Тому що потім він мав...

Я чіплялася за слова Деніеля, що Алія – не ворог мені. І якщо зараз вона погодиться на мою пропозицію, значить, вона справді не ворог! І тоді можна сміливо трактувати всі дії Деніеля – як порятунок імперії та… самого демона.

Принцеса, як завжди, трохи зарозуміло поглядала на мене. Вона одразу вимагала роз'яснень, але я вирішила дочекатися Тейрена. Щоб не повторюватись двічі.

Чоловік ні про що не підозрюючи, досить спокійно увійшов до кабінету, але відразу ж змінився в обличчі, коли побачив Алію. Він повільно зачинив двері і пройшов до центру кімнати. Принцеса сиділа в кріслі, а я стояла біля комода та відкритого вікна. Раптом чисте, свіже повітря змінилося на трав'яне, болотисте. Я вирішила поки що не надавати цього значення.

— Що тут відбувається? – крижаним тоном зажадав відповіді Тейрен, змірявши і мене, і Алія важким поглядом.

Її Високість хмикнула і подивилася в мій бік.

— Ось і я чекаю на відповідь уже кілька хвилин від твоєї коханки.

Тейрен прибив мене своїм поглядом, але я витримала його і невимушено почала.

— Я вирішила внести певну ясність та запропонувати варіант для всіх нас.

— Варіант чого, Еріеле? – гнівно глянувши на мене, спитав чоловік і стиснув кулаки.

— Вирішення однієї нашої проблеми. Як заявила сама принцеса, для зміцнення своєї влади у власній імперії ваш шлюб із твоїм прокляттям її не врятує. Та й власне, на цю імперію чекає крах без спадкоємців.

— Як бачу, ти визнала свою поразку з прокляттям? – у свою чергу хмикнула Алія і зиркнула на мене.

— Ще ні, але гарантувати та обіцяти терміни – не можу. Ви ж, Ваша Високість, самі запропонували мені вихід із ситуації.

— Який вихід? - від його тону у мене все всередині похололо.

— Вбити демона, - відповіла я і прямо подивилася йому в очі.

Тейрен стиснув щелепу так, що жовна заграла на обличчі, і він з палаючою ненавистю дивився на принцесу. Я навіть помітила, як вона зблідла і опустила погляд.

— Але ж є ще один вихід. Політичний, - поспішила зняти напругу я. - Як то кажуть, і в коханні, і на війні дозволено все.