Лі Бардуго - Королівство шахраїв

жодної угоди, — відрубав Каз. — Мені не слід було йти передовсім до Роллінза.

Джаспер вигнув брову.

— Невже ти справді визнаєш, що помилився?

— Нам потрібен був капітал, — пояснив Бреккер. Його погляд на мить ковзнув до Інеж. — І я не шкодую, але це був неправильний хід. Хитрість ось у чому: щоб виграти в Роллінза, потрібно ніколи не сідати з ним за стіл. Він — казино. Він має ресурси, щоб грати, поки твоє везіння не вичерпається.

— Знов за рибу гроші, — зітхнув Джаспер. — Якщо ми збираємося піти проти уряду Керчу, банд із Бочки й шуанців...

— І фієрданців, — додав Матаяс, — і новоземців, і каельців, і всіх інших, хто з’явиться, коли оголосять аукціон. У посольствах повно людей, а ми не знаємо, як далеко поширилися чутки про парем.

— Нам знадобиться допомога, — озвалася Ніна.

— Я знаю, — відповів Каз, розгладжуючи рукави сорочки. — Саме тому я вирушаю до Рейки.

Джаспер закляк. Інеж похитала головою. Усі витріщилися на Бреккера.

— Про що ти говориш? — розлютилася Ніна. — За твою голову призначено ціну. І це відомо кожному в Бочці.

— Ти бачив Пера Гаскеля й Покидьків там, унизу, — підтримав її Джаспер. — Ти гадаєш, що зможеш умовити старого збудувати опору, коли ціле місто збирається завалитися на тебе, мов мішок із цеглою. Сам знаєш, йому забракне для цього каміння.

— Я знаю, — знову повторив Каз, — але для цієї роботи нам потрібна більша команда.

— Дем’їне, не варто так ризикувати, — озвався Матаяс і здивовано збагнув, що справді так думає.

— Коли все скінчиться, коли Ван Ек опиниться там, де йому місце, коли Роллінз утече, а гроші буде сплачено, ці вулиці залишатимуться моїми. Я не можу жити в місті, де не можу йти з високо підведеною головою.

— Якщо матимеш голову, яку можна буде підводити, — підказав Джаспер.

— Заради невеличкого шматочка цього міста я стикався з ножами, кулями та стількома стусанами, що їх неможливо перелічити, — вів далі Каз. — Заради цього міста я стікав кров’ю. І якщо Кеттердам навчив мене чогось, так це того, що завжди можна втратити ще трохи крові.

Ніна потяглася до Матаясової руки.

— Гришники й досі не можуть вибратися з посольства, Казе. Я знаю, що тобі начхати, але ми мусимо витягти їх із міста. І Джасперового батька. І всіх нас. Байдуже, хто виграє аукціон, Ван Ек і Пекка Роллінз не збираються просто спакувати пожитки й повернутися додому. Так само й шуанці.

Каз підвівся і сперся на ціпок із головою ворона.

— Проте мені відомо дещо, чого в цьому місті бояться більше, ніж шуанців, фієрданців і всіх банд із Бочки, разом узятих. І ти, Ніно, запропонуєш їм це.

26. Каз

аз сидів на тому стільці, як йому здалося, кілька годин, відповідаючи на їхні запитання й дозволяючи уривкам плану посунутися на своє місце. Подумки він уже бачив, як його схема набула остаточної форми, бачив кроки, які знадобляться для її виконання, і нескінченну кількість можливостей схибити чи бути викритими. Це був навіть не план, а божевільна, укрита колючками потвора, але саме таким він мав бути, якщо вони хотіли досягти успіху.

Йоганнус Рітвельд. У його словах була дрібка правди. Йоганнуса Рітвельда ніколи не існувало. Багато років тому Каз скористався другим іменем Джорді та їхнім спільним прізвищем, щоб створити вигаданого фермера.

Він сам точно не знав, чому придбав ферму, на якій виріс, і чому й далі торгував і накопичував майно під Рітвельдовим іменем. Невже Йоганнус Рітвельд мав стати його власним Якобом Герцуном? Вельмишановною особою, схожою на ту, яку вигадав Пекка Роллінз, щоб легше було дурити довірливих баранців? А може, це був один зі способів воскресити втрачену родину? Невже це справді мало значення? Йоганнус Рітвельд існував на папері та в банківських документах, а Кольм Фахей ідеально пасував на його роль.

Коли учасники наради нарешті розійшлися, кава вже вистигла, а на годиннику був майже полудень. Попри яскраве світло, що лилося крізь вікна, вони всі спробують кілька годин відпочити. Але не він. Ми не зупинимося. Усе тіло боліло від виснаження. Пульсація у хворій нозі вщухла, і тепер випромінювався тільки біль.

Каз знав, що поводиться надзвичайно безглуздо, знав, які мізерні шанси, що він повернеться з Рейки. Усе його життя було низкою шахрайств і удавань. Навіщо кидатися простісінько у вир проблеми, якщо можна знайти інший спосіб до неї підступитися? Завжди існувала якась хитрість, і Каз був експерт із її віднайдення. А тепер він збирався посунути навпростець, наче запряжений у плуг віл. Були чималі шанси, що його, побитого й закривавленого, потягнуть через Бочку прямісінько до ґанку Пекки Роллінза. Але всі вони опинилися в пастці, і якщо йому, Бреккерові, доведеться відгризти собі лапу, щоб із неї вибратися, саме так він і вчинить.

Перш за все він мусив знайти Інеж. Вона сиділа за туалетним столиком у розкішній біло-золотій ванній кімнаті номера люкс і вирізала з рушників нові бинти.

Він пройшов повз неї розмашистим кроком, зняв пальто й кинув його на стільницю зі вбудованим умивальником.

— Мені потрібна твоя допомога, щоб прокласти маршрут до Рейки.

— Я піду з тобою.

— Ти знаєш, що я мушу зустрітися з ним віч-на-віч, — наполягав хлопець. — Вони шукатимуть будь-яких ознак слабкості, Маро. — Він повернув кран, і після кількох скрипучих стогонів із нього полилася вода, від якої йшов пар. Мабуть, коли він купатиметься в крюґе, варто буде провести до Рейки водопровід із гарячою водою. — Утім, я не можу наблизитися з вулиці.

— Тобі взагалі не варто туди наближатися.

Він стягнув рукавички й занурив руки у воду, потім плюснув собі в обличчя і пробігся пальцями по волоссю.

— Розкажи мені про найкращий маршрут, або я сам прокладу собі шлях до Рейки.

Бреккер залюбки пішов би землею, а не видряпувався кудись. Дідько, він залюбки поїхав би туди в запряженій четвериком кареті. Але якщо він спробує дістатися до Рейки вулицями Бочки, його схоплять, перш ніж він туди наблизиться. До того ж, якщо він має хоча б один шанс упоратися із цією роботою, йому знадобиться підвищення.

Каз покопирсався в кишенях пальта й витягнув туристичну мапу Кеттердама, яку знайшов у