Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

в нетрях Ероса. Ми щойно отримали повідомлення.

Можемо лише припустити, що хто б там не поселився — ця

людина добре ознайомлена з нашими справами, потребує

допомоги і не має змоги покликати відкрито.

— Ми можемо вилетіти за годину, — тихо мовив Голден.

Фред підняв руки у напрочуд поясанському жесті, як на

землянина.

— А відколи це, — запитав, — йдеться про те, що ви будете

вилітати?

— Корабель я вам не позичу, але охоче дам винайняти. Ми

з командою якраз саме обговорювали потребу знайти роботу.

Дайте її нам. Вирахуйте з оплати все, що ви уже витратили на

усіх нас.

— Ні, — заперечив Фред. — Ви мені потрібні.

— Неправда. Вам потрібні наші свідчення. А ми не збираємося

сидіти тут рік чи два, поки всі згадають про розсудливість. Усі

дамо свідчення на відео, підпишемо будь-які документи, щоби

підтвердити достовірність, але рано чи пізно все одно полетимо

шукати собі роботу. Тож у вас є нагода цим скористатися.

— Усе одно ні. Ви надто цінні, щоб вашими життями можна

було ризикувати.

— А якщо я кину на шальки терезів куб із даними, які

намагалася врятувати капітанка «Доннаджера»?

І знову запанувала мовчанка, але цього разу вона відчувалася

інакше.

— Послухайте, — наполягав Голден. — Вам потрібен корабель

на кшталт «Росі». У мене є такий. Потрібна команда. У мене є

така. І ви так само, як і я, збіса охочі дізнатися, що зберігається

на тому кубі.

— Занадто великий ризик.

— Інший варіант — ув’язнити нас та відібрати корабель.

У цьому теж є певний ризик.

Фред розреготався. Голден відчув, як напруження полишає

його тіло.

— Але ви все ще не позбулися проблеми, що привела вас

сюди, — сказав Фред. — Ваше судно на вигляд — військовий

корабель, що б не казав транспондер.

Голден підскочив на стільці та висмикнув зі стоса на

Фредовому столі чистий аркуш. Узявши з декоративної

підставки ручку, заходився малювати.

— Я про це вже подумав. У вас тут повний цикл виробництва.

Ми нібито легкий газовий танкер. Тому, — пояснював Голден, крес лячи контури свого корабля, — можна приладнати по

обидва боки порожні цистерни для стисненого газу. В них

заховати торпедні шахти. Перефарбувати корпус. У кількох

місцях приварити виступи, щоби спотворити профіль і обманути

автоматичні системи розпізнавання. Виглядатиме потворно

і похерить усю аеродинаміку, але ми все одно не збираємося

в атмосферу найближчим часом. Усі бачитимуть саме те, що ми

хочемо: поясани похапцем зібрали собі чортопхайку.

Він передав аркуш Фредові, і той знову розреготався — чи то

через жахливий малюнок, чи через абсурдність усієї ситуації.

— Цим ви збіса здивуєте будь-якого пірата, — кивнув він. —

Якщо ми на це погоджуємося, ви і ваша команда записуєте

відосвідчення. А тоді я вас наймаю як незалежних підрядників

на рейси типу цієї місії на Ерос. А потім ви виступаєте від мого

імені, коли починаються мирні переговори.

— Згода.

— Я хочу мати право перекупити будь-кого, хто забажає вас

найняти. Жодних контрактів без моєї контрпропозиції.

Голден подав руку, Фред її потиснув.

— Приємно мати з вами справу, Фреде.

Коли Голден виходив із кабінету, Фред уже говорив телефоном

з виробничими цехами. Голден дістав планшетний термінал

і набрав Наомі.

— Так? — озвалася вона.

— Збирай дітлахів! Ми вирушаємо на Ерос.

Розділ двадцять другий. Міллер

Транспорт до Ероса виявився захаращеним, дешевим і вщерть

напханим людьми. Вентиляція відгонила пластиково-гумовим духом промислових зразків, розрахованих на тривалу

експлуатацію, — такі асоціювалися в Міллера з товарними

складами і паливними терміналами. Дешеві світлодіодні

лампочки мали блідо-рожевий відсвіт, покликаний надавати

шкірі здоровішого відтінку — однак освітлення лише

забарвлювало всіх пасажирів у колір недовареної яловичини.

У салоні не