Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

– Вже ні, мамо. Скоро Гайя народить мені доньку, а тобі внучку...

Шассурум подивилася на Тешеба з усмішкою.

Новина не стала для неї такою вже несподіванкою.

–  Обдумане рішення?  

– Ні, все сталося спонтанно... Мені було так добре з нею, що я навіть не думав про можливі наслідки. До того ж ти знаєш – завагітніти від бога може далеко не кожна відьма. Для цього потрібен особливий зв'язок. І він в нас є.

– І що тебе турбує?

– Ти знаєш, що  батько він викрав Гайю прямо зі свята?

– Ні, цього я не знала, – повільно промовила Шассурум, і Тешеб ні на мить не засумнівався в її словах, – але навіщо він це зробив?

– Спершу він підіслав до мене Луону, про яку я вже й думать забув,  а коли тій не вдалося мене спокусити, то змусив Неті викрасти Гайю і почав їй погрожувати всіма карами, якщо вона від мене не відступиться...

– Методи Нергала не змінюються, – похитала головою Шассурум, – скільки разів ми з ним сварилися і мирилися, перш ніж я погодилася стати його дружиною.   Я навіть тікала від нього.

– Гайя теж від мене тікала.  А я її повернув...

Шассурум простягнула руку і погладила сина по обличчю.  

– Те, що вона тікала – добрий знак! Рідкісна відьма наважилася б так ризикувати своїм становищем і репутацією, навіть зі свідомим умислом, щоб зачепити твоє самолюбство, розумієш? Вона справді тебе любить, без чарів. Я бачила її, читала в її серці... І тепер усе буде інакше. Тепер Гайя належить до нашого роду, бо чекає на твою дитину.

– Розкажи, а що зробив Нергал, коли ти втекла? – запитав Тешеб. – Ти жодного разу не говорила зі мною про це.

– Не було приводу. Ти ж вирішив, що зумієш прекрасно жити і без нашої допомоги.

– Я всього лише не підкорився волі батька, не захотів ставати вершителем  людських доль! 

– Нергал  вкрав мене з мого світу, ось і все... А оскільки я його любила, то не сперечалася... А потім  зрозуміла, що ласкою і м'якістю можна домогтися набагато більшого... Коли ж ви збираєтеся  проказати  клятву за законом Ганзіра?

– Коли дівчинка буде готова. Зараз вона відбрикується і хоче побути на самоті. Але гадаю, що до літнього сонцестояння, яке відзначають у світі людей, все здійсниться.

– Та  спершу тобі слід поговорити з батьком. Вам потрібно помиритися і відшукати, нарешті, взаєморозуміння.

Тешеб недовірливо скривив рот. 

Але Нергал немов усе чув і навмисне чекав цього моменту.

Він з'явився в саду з таким виразом, немов зовсім нічого не сталося.

– До побачення, мамо, –  сказав Тешеб, – Ти можеш приходити до мене, коли забажаєш.

–  Отже, поговорити зі мною в тебе часу немає? – добродушно поцікавився Нергал.

– Не бачу теми для бесіди...

– Даремно!  Так, я хотів відвадити від тебе  те дівчисько…

– Більше поваги! Гайя скоро стане моєю дружиною!

– Ти впевнений у тому, що робиш? –  спитав  Нергал, не змінюючи доброзичливого виразу.

– Тебе це не повинно хвилювати. 

– То  що мені залишається? –  він беспомічно  розвів руками, – Прийму її з розпростертими обіймами...

Шассурум несхвально похитала головою. Протистояння батька й сина їй дуже не подобалося. Її завжди гнітило те, що кохані чоловіки через сліпу впертість ніяк не можуть помиритися один з одним.

–  Я тобі не вірю, – холодно відгукнувся Тешеб, –  але запам'ятай про всяк випадок: Гайя чекає на мою дитину, і якщо ти...

– Дитину? – риси Нергала  зробилися  жорсткими і суворими, – Я цього не знав...

– Тепер знаєш.

З-за дерев обережно визирнув Неті, так само потираючи сліди від пальців, що залишилися на його величезній шиї.

–  Господаре, –  несміливо покликав страж брами, – до вас відвідувачі...

– Зараз іду! –  відповів Нергал і пильно подивився на сина, – Сподіваюся, незабаром ми поговоримо більш ґрунтовно.

Тешеб хмикнув і швидким кроком попрямував в інший бік саду.

– Я не знав, що дівчина вагітна, – повторив Нергал, звертаючись до Шассурум, –  я не відчув...

– Ти ж знаєш, що такий ранній термін може визначити лише батько дитини, –  посміхнулася вона.

– Звісно, це все змінює, – відповів Нергал і, хмурячись, попрямував до будинку.