Марк Логан - Віддана босу за борги, Марк Логан

28.3

— Ми ще не впевнені на всі сто, — відповідає чоловік. 

— Але здогадки вже є, — не запитую — стверджую. 

Я знаю цей блиск в очах Стаса. 

— Костя добре постарався, щоб замести сліди, — відповідає Андрій.

А я ледь не давлюсь, чуючи це ім’я. 

— Костя? — вкладаю в одне слово емоції значно більші, ніж воно того варте,

— Якби вбивця, якого він послав, зміг виконати своє завдання, — додає Стас, — ніхто так нічого і не дізнався б.                                                                                                                                                   

Вбивця? За одну лише мить світ навколо втрачає фарби. Мені бракує повітря. Я завмираю, час наче зупиняється. Тому що тільки зараз повною мірою розумію, що могла б ніколи більше не побачити коханого чоловіка. Він би просто зник із мого життя, а я навіть не знала б, що з ним, де він. Чи де його могила, щоб принести квіти. 

Образа за його вчинок, яка до цього розливалася отрутою моїм тілом і до люті підігріває кров, в одну мить стає схожою на щось далеке і навіть не зрозуміле. Вона немов кришталева ваза розбивається об жорстоку реальність. Розсіюється, як попіл, і залишається лише одне страшне слово — вбивця. Воно подібно кам'яній плиті лягає на мої плечі. Пронизує моє серце гострим ножем.                   

Відчуваю, як очі наповнюються сльозами. кліпаю і відводжу погляд. Не хочу, щоб чоловіки це бачили. Не хочу виглядати істеричкою. Вже достатньо і того, що вони про мене думають. 

А ще не хочу, щоб Стас зрозумів, що саме я відчуваю. Тому що до нестями жадаю кинутися до нього в обійми. Стиснути руками та ногами. І більше нікуди  ніколи не відпускати. 

Я щаслива вже від того, що він живий та неушкоджений. І що повернувся до мене. Хіба цього не достатньо?                                                                                                                                     

Тоді чому я й досі вперто чіпляюсь за образу? Можливо тому, що розумію: так, як було до зникнення Стаса, вже не буде. Ні у моєму подружньому житті, ні з… Андрієм. Я не зможу просто заплющити очі та вдати, що нічого не було. Не зможу забути, як палала від його пристрасті й з якою жагою тягнулась до нього сама. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно