Белла Сніжна - Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна

- Це ти? - запитує повернувся Рома.

Я ховаюся за ним. Щось мені не подобатися погляд Марка, яким він нагородив нашу парочку.

- Стривайте. - кажу. - Раз ви знайомі ...

У моїй голові складається картинка. Неймовірна, як і все наше знайомство з Ромою.

- Ви вже познайомилися? - запитує Рома.

- О так. - каже Марк, оглядаючи мене зневажливим поглядом.

- Ти мій бос? - дивлюся на Рому, ігноруючи Марка Веніаміновича. - Ти директор фірми, в якій я працюю.

 - Марк? - запитує Рома у одного.

Адже вони кращі друзі!

- Так, Рома. Вона моя підлегла. А ще знаєш, що? Та сама дівчина, про яку я тобі казав.

Вони говорили про мене?

- Та з якою я спав. Запропонував стати моєю дівчиною, а вона мене відшила. Вперше в житті. І тепер хоч розумію чому. - переводить погляд на мене.

Я дивлюся на Рому.

Це ж маячня! Рома переводить погляд на мене. Адже він не повірить йому? Якщо повірить ...

Рома мовчки притискає до себе. Дивиться на мене лише раз. Але в його погляді я не помічаю ані докору, ані зневіри.

- Думаю нам потрібно поговорити. Саш, одягнися. - говорить мені.

Я киваю, хоч він і не дивиться і тікаю.

Що за нах тут твориться? Я Марку Веніамінович навіть привід не дала щоб так думати... А якщо це була не я, тоді... Ледве стримуючи себе, дзвоню Марині. Вона відповідає після третього гудка.

- Ти спала з Марком? - питаю без передмов.

Марина мовчить.

- Прости, Саш! Я закохалась! - ридає вона. - А він думає, що я це ти! Він запав на мене з-за того, що я це ти!

- Мариш, - кличу, не знаючи, що сказати.

- Заспокойся, добре? Чому ти мені відразу не сказала?

- Соромно було. І страшно. - каже вона.

- Тобі? - перепитую. - А я завжди думала, що з нас двох тобі дісталася вся хоробрість.

- Так і є. - каже Марина, посміхаючись крізь сльози.

- Ось, дізнаюся свою сестру. Може приїдеш?

- Ні. Я відлітаю. На пару тижнів.

- Але ми поговоримо, коли повернешся?

- Обов'язково. - каже вона.

Попрощавшись, вона відключилася.

Ось воно як все завернуло. Дивлюся на згаслий екран. Потрібно все розповісти чоловікам. Швидко переодягаюся. Знаходжу їх на кухні. Сидять один навпроти одного борються поглядами.

- А це звідки. - сідаючи поруч з Ромою питаю за синяк що красується у Марка.

- Просто хтось не вміє тримати язика за зубами. - кидає Рома.

- Хтось дуже запальний. - дивиться на мене Марк, майже випльовує. - Я запропонував, раз така справа, може поділимо тебе?

- Не наривайся. - просить Рома, стискаючи кулак з почервонілими кісточками.

- С-с-сука! - шипить Марк, підривається зі стільця.

Заглядаю що ж там сталося. Піратик гризнув за ногу. Мій красавець!

- Це Марина. - вирішую не відтягувати. - Замість мене цей тиждень працювала моя сестра-близнюк Марина. Адже хтось не відпустив мене у відпустку навіть за свій рахунок. Довелося викручуватися.

- Серйозно? - питає Марк. - Сестра?

 Розумію, що не вірить. Шукаю допомоги у Роми.

- Саша весь тиждень зі мною була на весіллі у Алекса. - каже.

Марк переводить погляд від мене до Роми.

- Блядь. - каже, скуйовдивши волосся. - Тоді якого хрену вона мене послала?

Запитує, дивиться при цьому на мене.

- Тому що не хотіла брехати? - припускаю.

- Адресу її дай. - каже Марк. - Сам з нею поговорю.

Спокійно пишу повідомлення в вайбере з Роминого телефону.

- Тільки вона може вже поїхала. - піднімаю погляд на Марка Веніаміновича.

- Куди? - запитує зло.

- Відпочивати. - тисну плечима.

Він киває. І перш ніж піти, встигає зіпсувати мені настрій.

- Вважай відпустка закінчилася. В понеділок на роботу. - каже і йде, грюкнувши дверима.

- Найкоротша відпустка в моєму житті. - кажу, повернувшись до Роми. Він дивиться на мене.

Пильно. Майже не моргаючи.

- Ти ж не повірив йому? - питаю.

- Ні на хвилину. - каже, злегка посміхнувшись.

Від його визнання тягне розридатися. Навіть я на секунду засумнівалася в своїй осудності, коли він так впевнено заявив, що ми спали. А Рома не повірив. Піднімаюся до нього, цілую. Рома відповідає на поцілунок.

 - Тільки ти мені відразу скажи. Багато в тебе ще сестер? Мені ще чекати кого-то?