Христина Лі Герман - Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман

    — До Хан, ти все ж вирішив замінити Pentium на iOS? — зауваження сестри Леонарда прозвучало двояко. Як і звернення до брата, збентежило. Але дівчина швидко пояснила, дивлячись на мене і посміхаючись. — Я давно йому говорила, щоб змінив програмне забезпечення свого черепка. Дивлячись на тебе, Кетрін, розумію, що мій братик, нарешті, порозумнішав. Хоча... я ще сумніваюсь.

    — І це говорить молода пані, яка прийшла на вечерю з батьком в драних ганчірках і косусі, — Леонард обійняв мене, чим викликав тремтіння.

    — Він мені не батько! — заперечила До Хі.

    — Кім До Хі! Припини негайно! — суворо присоромивши дочку, жінка, містичним чином, за секунду змінила гнів на милість, звертаючись до мене. — Люба, не лякайтеся нас. Ви прекрасна і дуже мила. Як квітка лотоса. Заспокойтеся і не хвилюйтеся. Ми вже у боргу перед вами за згоду... повечеряти сьогодні з нами.

    — Що ви! — я зібралася і негайно щиро посміхнулася. — В цьому немає нічого такого. Тим паче я потрібна... — розуміючи, що проговорилася, я хотіла викрутитися, але допоміг Лео.

    — Якби не Катерина, мене б тут не було. Ти ж знаєш, омма.

    — Дивно, але навіть я б не прилетіла, якби не дізналася про те, що мій братик нарешті в стосунках з нормальною дівчиною, — підхопила До Хі і підморгнула.

    — Так ти... — я сторопіла і підняла погляд на Лео.

    — Омма і До Хі знали про тебе давно.

    — Я щаслива і втішена, що ми нарешті познайомилися, Кетрін, — пані Кім знову тепло посміхнулася, а я почервоніла.  

    — Нам пора, — скомандувавши, Леонард упевнено узяв мене за руку. — Підемо.

    Пані Кім кивнула водієві і підштовхнула До Хі до входу в ресторан.

    Брехати, що я не чекала реакції Емілії на свою появу, немає сенсу. Дівчина, в повній упевненості побачити Розмарі на моєму місці, з тріумфом оглядала зал і посміхалася. Батько Лео, навпаки, не бачив причин для веселощів. Вираз його обличчя лякав. Я міцніше стиснула долоню Лео і глибоко вдихнула, як тільки нас помітили.

    Спостерігаючи за зміною настрою Емілії, стан справжнього тріумфу скуштувала саме я. Адже не встигнувши підійти, почула гнівний вигук.

    — Ти? Ти ж та хамка зі шпиталю! — очевидно, хамством страждала саме тонка натура і "мачуха" Лео.

    — Добрий вечір, Ален! Еміліє! — від голосу пані Кім міг запросто замерзнути океан.

    — Добрий вечір, О Ханна, — відповівши, батько Леонарда оглянув мене особливо пильно. — Леонарде. Леоно.

    Він по черзі перевів погляд з Лео на дочку і тільки тоді продовжив, знову повернувшись поглядом до мене:

    — І? Боюся питати, а хто ви?

    Рука Лео стиснула мою занадто міцно. Я спробувала випередити його випад, і слава богу, це вдалося.

    — Катерина Шевченко. Добрий вечір!

    Обернувшись до Лео, я смикнула його і вказала поглядом на стілець. Леонард знаходився в стані такого гніву, що здається, не помічав нічого. Все зрозуміло. Його батько не запропонував сісти своїй колишній дружині і дочці. До речі, До Хі чекати не стала. Дівчина нахабно сіла за стіл і награно мило посміхнулася шокованій Емілії.

    — Привіт, mamá (*фр. мама). Мені ж тепер тебе так називати, Міллі? Чи як раніше, коли ти зустрічалася з Лео?

    Займаючи своє місце, я намагалася не розсміятися в голос. Сестра Леонарда мені подобалася все більше. Як і те, наскільки перекосився писок Емілії. Не врятував навіть вишуканий макіяж.

    — До Хі, припини! Я прошу тебе! — пані Кім сіла ліворуч від мене і стримано посміхнулася. — Ми тут, щоб загладити помилки минулого. Треба зупинитися. Чи не так, Алене?

    — Поза сумнівом, — чоловік стримано кивнув. — Я для того і влаштував нашу зустріч та узяв на себе сміливість зробити вибір страв для вечері.

    — А перед тим опустився до мерзотного шантажу, — посміхаючись, їдко зазначила До Хі.

    — Це не шантаж. Ми з Аленом дійсно бажаємо загладити усі конфлікти, — Емілія холодно перебила дівчину, кинувши погляд на мене. — Проте, сьогодні дуже несподіваний вечір.

    Я примружилася. Значить, у Роуз вона не бачила конкуренції. Звичайно! Як можна вважати суперницею наркоманку і розбещену дівицю? Ось тільки, лякало інше. Емілія ревнувала. Я шкірою відчувала її лютий погляд і ненависть. Значить, вона дійсно хотіла знищити сім'ю Лео. Відбити батька, і за його спиною спати з його ж сином.

    Відраза піднялася до горла нудотою. Оглянувши стіл, я не уявляла, як зможу проковтнути хоч шматок, сидячи навпроти цієї істоти.

    — Рарá, скажи хоч ти, як мені тепер називати Емілію. Якщо на те пішло, то не можу ж я проявляти неповагу. Я вихована інакше. Трохи не в тому культурному прошарку, що твоя нова дружина. В Кореї... подібна ситуація — ганьба і клеймо, з яким мені тепер жити. Сатисфакції не буде?

    — До Хі, ти переходиш рамки, люба, — награно і нудотно посміхаючись, Емілія спробувала доторкнутися до руки дівчини.

    Проте До Хі різко прибрала долоню і прошипіла щось корейською. Цього разу втрутився Леонард.

    — До Хі! Досить!

    Я стиснула губи і вмостилася зручніше. Мабуть, тільки Леонард мав деякий авторитет в очах сестри. До Хі примружилася, але склала руки на грудях мовчки.

    — Батьку, я хотів би дізнатися, істинну причину цієї вечері, — почав Леонард. — Упевнений, вона не стосується вашого з омма розлучення і судового процесу. Ти прекрасно розумієш, що не зможеш відібрати все. Тому, просто говори прямо і закінчимо на цьому. Ми з Катериною уранці повинні заступити на зміну в шпиталі. У нас немає часу слухати браваду про примирення сім'ї. Її тут немає.

    Скосивши погляд на пані Кім, я боялася дивитися на неї відкрито. Страшно уявити, які емоції переживала кинута жінка, дивлячись в очі новій дружині власного чоловіка. Проте, на подив, нічого окрім холодної маски, розгледіти в рисах обличчя матері Лео я так і не зуміла. Зовні жінка виглядала шикарно і бездоганно. Але бентежило інше — чому вона мовчала, і чого чекала?