Тарас Валерійович Березовець - Анексія: Острів Крим

прийнято на найвищому рівні в Кремлі. <…> Якщо за підсумками кримського „референдуму“ приймається рішення про приєднання до Росії, а потім республіка оголошує себе „незалежною й суверенною державою“, то Росії навіть не доведеться міняти внутрішнє законодавство, що стосується утворення нових суб’єктів Федерації. Прийнята декларація про незалежність і прив’язка її до результатів референдуму — чіткий сигнал, що базовий сценарій Москви — приєднання Криму. Кінцева мета саме така»557.

Глєб Павловскій підтвердив цю інформацію: «Проблему Криму можна порівняти з матрьошкою: у ній одна частина залежить від Росії, а друга — від розвитку кризи в Європі. Що стосується Росії — гадаю, що рішення по Криму прийняте, і, більше того, воно, напевне, політично безповоротне для Москви. Мені важко уявити зворотний хід із боку Путіна, це було б украй ризиковано для нього. Він не може вже відмовити Криму в принципі. З іншого боку, є міжнародний аспект питання, який Кремль, треба думати, теж враховує. Звичайно, цей референдум — нелегітимний і визнаний не буде. Референдум не буде й кроком до розв’язання кризи, учасниками якого є вже всі великі держави, а не одна Україна, і це — стримуючий фактор. Безперечно, вибір у Росії дуже важкий — між Кримом і ризиками, пов’язаними з розвитком нинішньої кризи, причому ці ризики починають перевершувати початковий розрахунковий рівень»558.

РФ і далі накопичувала військову присутність на північному кордоні Криму, про що о 9:31 повідомив Дмитро Тимчук у Facebook: «За останню добу (на ранок 12 березня) спостерігається дуже тривожна картина в плані накопичення російських військ у районі перешийка, що з’єднує Крим із материком, а також забезпечення оборони узбережжя півострова. Так, за оперативними даними групи „Інформаційний спротив“, на цей момент у район Перекопу перекинута російська батальйонна група (500 осіб), сформована в Чечні. Крім бронетехніки (БТР-80 і бронеавтомобілі „Тигр“), тут зосереджено до 25 артилерійських установок. За нашою інформацією, першорядне завдання цих підрозділів — не допустити входження на півострів українських військ до референдуму 16 березня»559.

Станом на 10:24 російські війська стягнули на Перекоп в Криму БТРи та системи «Град», про що повідомив «Главком»: «Російські військовослужбовці облаштовують лінію оборони на Перекопі в Криму. Зокрема, обкопують БТРи»560.

Об 11:14 Владислав Селезньов повідомив, що в Чорноморському на території раніше захопленої ракетно-технічної бази зосереджено близько 600 російських військовослужбовців561.

На фоні постійного переміщення російських військових на півострові цинічно звучить заява російського керівництва, що Крим — це «найбільш спокійний і стабільний регіон України». Міноборони РФ також засудило порушення кримінальної справи Генпрокуратурою України проти командувача ЧФ РФ Алєксандра Вітка.

О 13:53 Владислав Селезньов повідомив, що «самооборона» висунула ультиматум солдатам фотограмметричного інформаційного центру ЗС Україні в Сімферополі. Нападники вимагали від українських військових скласти зброю й присягнути самопроголошеному кримському уряду, погрожували блокадою та штурмом.

Американська розвідка уважно відстежувала всю ситуацію на півострові. Голова ЦРУ США Джон Бреннан в інтерв’ю The Washington Post зробив доволі точний прогноз подальших планів російських військових: «Чи ймовірно, що Росія має можливість ввести війська в Східну Україну? Звичайно, що має. Думаю, що зараз Путін та інші намагаються вирішити, що вони повинні робити і що вони хочуть робити у світлі засудження дій Росії міжнародною громадськістю»562.

До Криму приїхав одіозний політик минулого Юрій Мєшков, екс-президент АР Крим (лютий 1994 — березень 1995), виселений з України влітку 2011 року із забороною на в’їзд на територію країни протягом 5 років. За його словами, він приїхав, «щоб узяти участь у захисті інтересів Криму» й проголосувати на референдумі563.

Посилився потік кримських біженців, основна частина яких виїжджала залізницею, тікала до Києва та інших міст цілими родинами. Провідники розповіли виданню «Сегодня», що «вагони в останні три дні битком набиті пасажирами. Охочих виїхати дуже багато. Люди бояться невизначеності.

В основному їдуть, аби перечекати кризу, але є такі, що їдуть із Криму назавжди»564.

Редактор відділу та ведучий ДТРК «Крим» Шевкет Ганієв дописав у Facebook, що частина журналістів оголосила бойкот політиці компанії: «Ми не поділяємо інформаційну політику телеканалу на даний момент й у зв’язку з цим беремо тайм-аут до завершення референдуму!»565

О 15:57 Владислав Селезньов повідомив, що із Сімферополя до Керчі рухається колона військових, можливо, для провокацій. У складі колони 21 порожній рейсовий автобус з українськими номерами та 2 військові вантажівки з напівпричепами.

О 17:39 він також дописав: «З Чорноморського повідомляють — сьогодні о 17:00 пост радіотехнічної розвідки в селі Оленівка після ультиматуму захоплений російськими солдатами. Українські військові моряки демонтували основні блоки станції, але не покинули військове містечко, перебувають на території об’єкта! Зараз на території військового містечка начальник станції, персонал поста й кілька озброєних військовослужбовців РФ. Українські військовослужбовці без зброї»566.

«Зелені чоловічки», козачки та «самооборонівці» розпочали хвилю мародерства, розкрадаючи військове та особисте майно українських солдатів, як за Грузинської війни в серпні 2008 року, коли про численні пограбування повідомляли грузинські та міжнародні медіа. Повідомляв Дмитро Тимчук: «Захоплені або частково захоплені частини ЗС України в Криму відразу ж накриває хвиля мародерства з боку російських окупантів. Майно автомобільного батальйону в Бахчисараї в ці години просто розкрадається російськими військовими. Окупанти вантажать у машини різне обладнання та захоплені особисті речі військовослужбовців батальйону й терміново вивозять. Та ж ситуація у військових частинах у Бельбеку й Саках. Наші військові відзначають масову пропажу як майна частини, так і особистих речей».

У лексиконі кремлівських пропагандистів з’явилося поняття «спільне патрулювання» — ситуація, коли українські військові під тиском чи підкупом погодилися здати свою зброю «зеленим чоловічкам» та здійснювали контроль за територією разом із російськими козачками й спецназівцями. Власне, це був евфемізм, яким прикривалася беззбройна здача українських військових частин у Криму.

Олексій Нікіфоров так коментує свої взаємовідносини з керівництвом Міноборони: «Але я собі міркую: можна ж було надіслати до кожного командира якого-небудь „особіста“. Не обов’язково в генеральських погонах. Як Тенюх говорив: я збирався в Крим, але мене не пустили, я й не поїхав. Та навіщо ти там потрібен? Надішліть капітана або майора із секретним телефоном — прошитим, і командир відчуватиме, що за ним — держава. І на переговорах би тоді кримські військові почувалися куди впевненіше. Адже російські генерали кожного дня приїжджали. І