Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

Рухалися ми ланцюжком, на початку були аграфи, ми замикали, а в середині були дівчата. Перехід до наступного перевалкового пункту цього світу пройшов буденно, дорогою аграфи підстрелили невелику травоїдну тварину, сказали, що буде нам на вечерю. Переночували, перекусили, і до середини наступного дня прийшли до аномалії у світ аграфів.

Портал переходу мерехтів зачаровуючим бірюзовим відтінком, відкидаючи моторошне світіння на всі околиці.

- Цей світ, де виживають аграфи, - почала Оллі, її голос був сумним, але сповненим застереженням, - небезпечний і зовсім не підходить для життя людей. Навколишнє середовище вороже, а саме повітря токсичне, тому дихати тільки через скафандр.

Решта членів її групи зібралися навколо, оглядаючи спорядження і готуючись до переходу. Місія ґрунтується на межі багатьох невідомих чинників і припущень, які там у місті, доведеться нам перевірити, ми йшли туди по знання, а аграфи переслідували свої цілі. По нейромережі кіборг давав свої настанови.

"Усім, бути гранично обережними. Світ аграфів не схожий ні на що, з чим ми стикалися раніше. Там мешкають інші істоти, а сама місцевість може бути підступною" - по зв'язку давав нашій групі настанови Тех, його голос був спокійним. - "Усім триматися поблизу і діяти акуратно, але швидко. Пам'ятайте, це розвідувальна місія. Ми все вивчаємо, торгуємо, що потрібно купуємо і йдемо до дому. Ніякого геройства і непотрібного ризику"

Усі переглянули своє спорядження, вносячи останні корективи в скафандри, перевіряючи герметизацію і роботу приладу з очищення повітря. Поки ніхто не бачив, я кота пересадив у спеціальний бокс для перенесення зі своїм картриджем дихання, зовні він був частиною мого рюкзака, сподіваємося, що мине все непомітно, нам знадобиться така бойова одиниця, якщо все піде не так, як запланували. Усі бойові скафандри були розроблені для роботи в суворих умовах, але навіть вони мали свої межі, тож рухатимемось швидко аби вистачило ресурсу до наступного перевалкового пункту.

- Готові? - запитав Етор суворим голосом, оглядаючи нас.

- Так. - за всіх відповів кіборг.

- Ну тоді вперед.