Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Бойова фантастика » Невідома планета 2, Олександр Кваченко 📚 - Українською

Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

259
1
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Невідома планета 2" автора Олександр Кваченко. Жанр книги: Бойова фантастика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 98 99 100 ... 114
Перейти на сторінку:
Розділ 28. Місто-корабель.

Кинув погляд на Оллі, вона підбадьорливо кивнула нам всім, а аграфи вже першими робили крок у відкритий перехід. Світ навколо порталу мерехтів у бірюзовому кольорі, Тех запустив першим розвідник і потім пішов сам, за мить повернувся розвідник і передав одне повідомлення, "Чисто, заходьте". Ну з богом, чи хто там є в наступному світі. Коли відбувся перехід, я виявив, що стою в новому для мене інопланетному пейзажі. Небо було занадто зеленим, зі сполохами схожими на північне сяйво землі, а місцевість була вкрита чудернацьким мохом, що переливався і здавалося пульсував потойбічним світлом під цим кольором. Дивні, незнайомі звуки наповнювали повітря, а сама атмосфера була в тумані й гнітючою, ще інколи проскакувало у височині серед низьких хмар й місцеве світило, жовтого кольору.

Я зробив обережний крок уперед оглядаючись, усі показники зі скафандра про новий світ передавалися на нейромережу, а зброя була в повній бойовій готовності. "Тримайся ближче. - прошепотів кіборг, його голос було добре чути за дивними звуками. - І дивіться по сторонах. Ми не знаємо, з чим тут маємо справу".

Створив я навколо нашої групи псі щит, на зразок того, як крутив навколо себе коли тренувався, але зараз це були своєрідні пластини псі енергії, а не бджоли для ігор кота. З ними я маю раніше зреагувати на загрозу.

- Не звертайте увагу на місцеві дива природи, якщо буде небезпека ми попередимо. - передала нам Оллі, що йшла попереду зі своїм батьком.

У міру того, як ми просувалися вглиб інопланетного світу, чудернацька природа світу аграфів почала розкриватися. Дивні біолюмінесцентні рослини звивалися по камінню і стелилися по поверхні, а земля, здається, пружинила під ногами. Повітря було наповнене гулом різних істот, схожих на великих бабок, а кожна хитлива тінь за каміннями, здавалося, приховувала потенційну загрозу.

Але, попри велику кількість невеликої місцевої живності, вся наша група продовжувала йти вперед, довіряючи першопроходьцям в особі аграфів. Вони знали цю місцевість і як тут поводиться, та кого боятися. Минали години, а пейзаж ставав дедалі більш чужим і ворожим. Згодом ми дісталися до місця, до якого прямували аграфи, - це була конструкція з металу й каміння, що височіла на ландшафті пагорбів, оповита дивною рослиною.

- Що це, - запитав я в Оллі, - до чого ми прийшли?

- Це резервний човник нашого корабля, розбився тут багато років тому, ми його використовуємо як базу для відпочинку, або під час подорожей.

Космічний корабель вимальовувався у нас на шляху, його обриси були явно інопланетними, не схожими на жодне судно, яке я до цього коли-небудь бачив. Гладкі, кутасті лінії й органічні вигини натякали на технологію, що набагато перевершує ту, яку я бачив до цього. Було очевидно, що цей корабель належав зовсім іншій расі. Колись чудове творіння, здатне борознити космос, тепер лежало в руїнах, наполовину поховане в інопланетному ґрунті, а його частини були розкидані по навколишній території.

У міру наближення стало зрозуміло, що корабель дуже давно зазнав карколомної аварії на цій планеті. Час і стихія завдали свого удару по колись блискучому корпусу, який тепер потьмянів і покрився корозією. Місцева фауна прийняла уламки корабля як своє власне каміння, а дивні ліани обвилися навколо кістяка корабля, інопланетна флора проростала з його понівечених нутрощів.

Аграфи просувалася тут обережно, зброя була напоготові, датчики скафандрів сканували околиці в пошуках будь-яких ознак небезпеки, а розвідники дрони борознили повітря. Інопланетна місцевість навколо нас кипіла різноманітним життям, звуки невідомих мені істот долинали до нас крізь туман та кущі.

Я використовував псі почуття, намагаючись промацати оточення на предмет прихованих загроз. А вийшло лише просканувати залишки корабля і визначити, що він начебто світиться зсередини, наповнений псі енергією.

- Показники псі енергії в кораблі високі, - передав я по зв’язку кіборгу який рухався переді мною та з легкістю долав перешкоди. - Хоч би яка технологія живила цей корабель, вона все ще активна тією чи іншою мірою.

- Поки що не привертай непотрібну увагу. На місті розберемося.

Ми вже майже наблизилися до корабля, земля під ногами ставала дедалі пухкішою, вона вкрита густим, чужорідним мохом, а в повітрі з'явився запах розкладання. Раптово з густих чагарників пролунав гучний шелесткий звук. Аграфи завмерли, приготувавши зброю, а перед ними вилізла із чагарників велика істота. Вона не була схожа ні на що, бачене мною раніше, з безліччю очей і кінцівок, покритих хітиновим екзоскелетом, який мерехтів у тьмяному світлі місцевого сонця.

Нагадувала мені ця істота багатоніжку, але з довгими кінцівками та з тулубом павука тільки в панцирі. Вона видала писк, її численні очі дивилися на нас із гастрономічним інтересом. Етор зробив за спиною жест рукою і повільно спрямував зброю на тварюку, а по зв'язку всім передав.

"Стояти на місці, - наказав він, його голос був спокійним - ця істота реагує на рух".

Псіони аграфів виставили псі щити перед групою. "Ми триматимемо істоту на відстані, але треба швидко діяти, якщо вона нападе, вразливі місця - верхня частина черепа та сустави".

Тварюка вагалася кілька хвилин, а потім зробила стрибок і випад, а згодом почався шквал атак усіма кінцівками по щитах. Аграфи стріляли зі своєї зброї, мі зі своєї, голки вдаряли в екзоскелет істоти, але не проникли всередину, попадали зрідка тільки в очі. Псіони фокусували свою псі енергію на захисті, тримаючи істоту якомога далі від нас. Це продовжувалося доки Оллі не використала псі атаку, яка приголомшила і відкинула чудовисько назад до кущів, але воно все одно повільно вставало на ноги.

- Відступаємо до корабля, поки воно приголомшене! - крикнув Етор.

Аграфи, прикриваючи один одного, як злагоджений організм, організовано рушили до розбитого корпусу. В цей час істота встаючи забарилася, її численні очі оглядали околиці, немов прораховуючи наступний крок та стежачи за здобиччю, що розбігалася та ховалася в кораблі. А ми тим часом видерлися по камінню і зайшли через шлюз, що вів у внутрішні приміщення. Коли зачинилися за нами двері, всі відчули полегшення, зашуміли вентилятори, вирівнявся тиск повітря. Аграфи відключили шоломи, вочевидь тут була можливість нормально дихати. Ми теж зробили те саме.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 98 99 100 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невідома планета 2, Олександр Кваченко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Невідома планета 2, Олександр Кваченко"
Гість Ірина
Гість Ірина 7 листопада 2024 22:28

Прочитала всі 3 книги "Невідома планета" Олександра Кваченко. Мені сподобалося. Цікаво, захоплююче і наше, українське. Дякую пане Олександре. Буду чекати на продовження. Творчих Вам здобутків.