Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

- Форма тіла вирішує багато, у цьому вигляді тебе можна прийняти майже за людину, якщо не придивлятися до додаткових рук. Матриця кібернетичного організму відчувається тобою?

- Так він є, за ці століття спільного існування в одному тілі ми все більше зливаємося. Іноді я не відчуваю різниці хто я, зокрема коли дію спонтанно, а іноді існує конфлікт думок у тому чи іншому питанні, це як індивідуальне роздвоєння особистості. Але, напевно, технічно ми зрослися і вже й не роздільні.

- І таке напевно можливо, шкода запитати нікого. - я розглядав як на тілі кіборга формується скафандр, як у мене, додаткові руки органічно вписуються у форму, що утворюється, і ховаються в її структурі. От буде комусь сюрприз якщо їх використати в бою. Через деякий час закінчилося вбрання, фігура кіборга пострибала, покрутилася, висунула додаткові руки з клинками та стала схожа на павука, побігала на всіх лапах, руках, і, схоже, кіборг залишився задоволений. Він вже в людській формі підійшов до мене і сказав.

- Є дехто, хто знає такі випадки, але про це я тобі розповім на базі, коли повернемося. - туманно видав Тех. Таємниці бази й в іншому світі не полишають мене.

- Гаразд, потім так потім, у нас зараз є інші проблеми та завдання, пішли шукати аномалію в наш світ Тех. - я пошукав очима котів, немає, десь знову полюють, передав їм уявний образ, що «ми йдемо звідси», отримав відповідь, «біжимо», і ми всі разом вирушили у світанок на пошук нових пригод.

Тут, за скелями та деревами на мене чекав новий незвіданий мною аномальний світ, а там десь за зорями була моя рідна ненька планета земля.

А десь за потрібною аномалією чекала моя нова планета, про яку я ніколи не мріяв, але вона прийняла мене таким яким я був і змінила мене під себе. Хоча я залишався в душі все тим же українцем.

Маніла база з заблокованими рівнями, де таємницями та загадками були просякнуті всі її кутки й навколишній простір.

Цікавила співдружність світів, інші раси, знання і розвинені технології, вони не тільки надали мені шанс навчатися і розвиватися, але й дали можливість втілити ці здібності.

Так, зараз я обмежений тільки цією планетою, але головне було в тому, що в мене тут і там були друзі, знайомі, була команда й певною мірою друг кіборг, він був, звісно, дещо дивним, але, все ж таки, цікавим вчителем, співрозмовником і помічником у цьому сповненому пригод житті. Про котів говорити не буду, вони мої небезпечні няшки, що існують у своєрідному симбіозі зі мною.

Це все були мої світи Співдружності, в яких мені подобалося жити, ну або принаймні я так це бачив.

Кінець 2 книги.

Наступна частина вже є.

Невідома планета 3 читати книгу онлайн на Букнет (booknet.ua)

Кінець