Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

- Тату.

- Звикай ти вже доросла, колись ти б дізналася і це, і багато іншого. Але тут потрібно не нашкодити. Можеш коротко його характеризувати.

- Він спритний, відносно досвідчений і володіє технічними та пілотськими знаннями людських баз, необхідними нам для ремонту і запуску корабля. У нього сильне почуття обов'язку і відданості команді. Я йому передала базу псіона, тож він її вчить швидкими темпами та застосовує нестандартні рішення, і не так використовує, як ми псі силу. Має клинок з наповненим псі кристалом, який синхронізувався з його джерелом, пізніше при мені відбулася передача знань техніки клинка і зараз він наповнює такий самий ніж. У нас у кланах, аграфа з такими знаннями та силою на цю мить немає. Досвід майже відсутній, але з такими темпами вивчення, як у нього, він буде нормальним бойовим псіоном за кілька років. Ще були на його організмі використані аномальні речовини, результатів у мене немає, але показники дівчата говорили хороші. Що з нього виросте, я не можу навіть припустити.

Батько зітхнув, потираючи скроні.

- Я розумію, про що ти говориш. Але ти впевнена, що він готовий до того, щоб підняти наш корабель у космос - адже це не тільки технічна майстерність, тут потрібне й пілотування. Наш головний ШІ може загарячиться і не передати йому потрібні знання, та й банально не прийняти людину. Ще потрібні здібності витримувати величезне псі навантаження, ще пропускна здатність каналів має бути відповідна. Усе це створює багато не врахованих чинників, які можуть усе зіпсувати. А якщо ми все на нього поставимо і програємо, то наш клан виженуть з корабля, і це буде менше із зол.

Дівчина кивнула, її очі були сповнені рішучості.

- Я вірю в нього, батьку. Він мені показував дані нейромережі, і я визначила, що в нього є все необхідне для підняття корабля. Ми повинні використати цей шанс, єдина вся заковика в ШІ, невідомо як він це прийме. Звичайно ще є клани, але якщо ми приведемо його зразу до ШІ, то можливо все вийде. Крім того, у нас залишилося не так багато варіантів, якщо ти кажеш, що в нас усе погано в місті, то це сколихне наше болото і відверне подальшу деградацію раси.

Батько глибоко зазирнув в очі доньки, дивлячись, з якою рішучістю і вірою вона захищає молоду людину. Він відчував зв'язок, що утворився між ними, - зв'язок, скріплений випробуваннями та спільною метою.

- Добре, - сказав батько, нарешті змирившись. - Ми приведемо його. Але знай, дочко моя: якщо ми збираємося на нього покластися, він має розуміти всю серйозність майбутнього завдання. Йдеться не тільки про те, щоб підняти корабель у космос. Йдеться про забезпечення майбутнього нашої раси та майбутнього всіх, кого ми захищаємо.

Дівчина посміхнулася, полегшення і вдячність захлеснули її за надану довіру.

- Дякую, батьку, що віриш мені. Я переговорю з ним і постараюся, щоб він зрозумів, що для нас поставлено на карту. Якщо в мене не вийде, то разом ми доб'ємося згоди на подорож у наш світ.

Батько кивнув, слабка усмішка затремтіла в куточках його рота.

- Дуже добре. Треба готуватися до завтрашньої розмови з їхньою командою. І нехай наші знання та чисті помисли, спрямують та допоможуть нам у цьому починанні.

З цими словами вони закінчили цю доленосну розмову, готуючись до майбутніх випробувань, єдині у своїй місії, які з надією дивляться в майбутнє своєї раси.

У ранці мене розбудив Тех.

- Прокидайся. До тебе прийшли.

- Хто? - просинаючись сказав я.

- Оллі з батьком, вмовлятимуть, щоб ти пішов до них у світ. 

- Знову агітуватимуть підняти корабель.

- Так.

- Ти їх підслуховував.

- Трохи.

- Гаразд, я сподіваюся, що в них багато чого можна буде дістати цікавого і корисного для нашої бази та для мене.

Я швидко вмився і вийшов на зустріч. Цього разу Оллі була одягнена в бойовий скафандр, як і її батько, але з дезактивованими шоломами, а поруч був один із псіонів захисників.

Аґрафів з їхньою незвичною формою вух було помітно здалеку, якось мені одразу впадала в око ця деталь. З того що я пам'ятаю, то начебто у нас, людей, так і не припиняє рости все життя вуха і ніс. І за цими ознаками схоже батько Оллі був довгожителем, у нього вуха були набагато більші, ніж у решти, на них я звернув увагу в перші миті, в одних ці відмінності виділялися більше, в інших менше.

Еторніоніель був звичайним кремезним уже трохи літнім аграфом, якщо порівнювати з іншими баченими мною, не стільки кремезним, скільки підтягнутим, вищим за мене ледве не на пів голови, із серйозним вольовим обличчям та хитрими, розумними очима, карого кольору.

- Доброго ранку Оллі, і вам, Еторніоніель, і невідомому проводжатому теж привіт. - я помахав усім рукою, не наближаючись. Тех стоячи збоку мене, а кіт терся в ногах замаскований в мімікрії.

- Можна просто Етор, - сказав голова клану, - ми прийшли поговорити щодо твоєї подорожі Мік в наш світ. Оллі вже розповідала, що нам потрібно, я від імені клану підтверджую її запрошення і прошу надати нам посильну допомогу. Від імені клану запевняю, що всі ваші розумні вимоги будуть задоволені, бази для вивчення надано, лікування і перевірку організму на наших найкращих мед капсулах для псіонів я теж організую.

- Бази будуть такі самі, як і при торгівлі? - запитав Тех.

- Це була помилка і винні будуть покарані. – невдоволено відповів Етор.

- Тоді безпека насамперед і все інше за пунктами цього договору, під протокол - сказав кіборг - пересилаю вам копію. Йдуть усі, хто зараз з Міком на цій планеті та договір поширюється на всіх людей.

- Ви не вірите в слово голови клану. - обурився Етор.

- Віримо, але ШІ розсудить більш безпринципно. - сказав я і підняв із землі кота, у того злетіло маскування і він обурився та шипів на мене, а потім скрутився в мене на руках і всміхнувся гостям у всі свої численні гострі зуби.

Оллі посміхнулася і прийшла гладити кота, батько хмурився, а псіон захисник був у ступорі. Поговорили, схоже кіт із дівчиною зірвав якісь хитромудрі переговори або торги. Олі залишилася з нами, а з нею їх псіон аграф, її батько пішов збирати всю свою команду на вихід із цього світу.