Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

— Також у твій фургон ми встановимо датчики переміщення, щоб стежити за твоїми пересуваннями, — продовжив Джеймс, тримаючи строгий, але рішучий тон.

— Твої дії тепер під повним контролем. Це не підлягає обговоренню.

Кур'єр кивнув, усвідомлюючи, що втекти вже не вдасться, і тепер кожен його крок буде під пильним наглядом.

— Ось тобі спецтелефон, — сказав Джеймс, поклавши перед кур'єром чорний смартфон. Він виглядав непримітно, але був оснащений усіма необхідними засобами зв'язку для таких ситуацій. — Цей телефон не підлягає відстеженню, але запам'ятай: він має бути увімкнений 24/7. Ти будеш доповідати про все, що відбувається, без винятків. Якщо ти не зможеш зв'язатися або спробуєш його вимкнути — ми одразу зрозуміємо, що ти не дотримуєшся наших правил. І не сподівайся, що це минеться без наслідків.

Кур'єр взяв телефон, відчуваючи тягар відповідальності, що тепер лягав на його плечі. Він зрозумів, що назад дороги немає, і єдиний вихід — слідувати інструкціям Джеймса, щоб зберегти своє життя і, можливо, отримати шанс на майбутнє, навіть якщо воно виглядало примарним.

— Я боюся... Це точно безпечно? Секта не дізнається про мене? — запитав кур'єр, нервово стискаючи телефон у руках. Його погляд був сповнений страху і невпевненості.

— Не хвилюйся, — запевнив Джеймс, трохи нахилившись вперед. — Про тебе ніхто, крім нас, не знає. Ми підстрахували всі можливі ризики. Твоє справжнє ім'я ніколи не стане відомим. Відтепер ти — Боббі, зрозумів? Це твоє нове ім'я, і ніхто не повинен знати про твоє минуле.

Кур'єр кивнув, намагаючись заспокоїтись, хоча це було нелегко. Він усвідомлював, що ситуація стає дедалі небезпечнішою, але відчував, що ця нова особистість може дати йому хоч якийсь шанс на порятунок.

—Ось твій новий телефон. Використовуй його лише для зв'язку з нами і не передавай нікому. Він повністю захищений, не переживай, — сказав експерт, передаючи також пакетики, які знайшли у кур'єра.

Після цього він швидко і професійно зняв відбитки пальців кур'єра, занотовуючи їх у своїй базі даних.

—Все готово. Ми будемо стежити за кожним твоїм кроком, Боббі. І пам'ятай, ти повністю в наших руках. Втекти від нас не вдасться, але й ми тебе не залишимо. Все буде добре, якщо ти співпрацюватимеш, — додав експерт, підбадьорюючи його останнім поглядом.

—Дякую, — кинув Джеймс експерту на прощання. — Коли будуть результати по відбитках?

—Сьогодні, до кінця зміни, — відповів експерт, не гаючи часу. Він швидко вийшов, залишивши після себе відчуття неминучості.

Джеймс повернувся до кур'єра, дивлячись йому прямо в очі:

—Слухай, продовжуй робити все, як завжди. Не розголошуй про нашу зустріч і не намагайся грати героя. Це в твоїх інтересах. Якщо допоможеш нам знищити "Секвою", я допоможу тобі зникнути за програмою захисту свідків. Тобі зараз потрібно просто не висовуватись і не підставлятись.

Кур'єр нервово кивнув, усвідомлюючи, що тепер кожен його крок має значення. Він розумів, що перед ним останній шанс уникнути неминучого кінця, який чекає на кожного, хто порушить правила цієї гри.

Джеймс сказав Джейкобу та Алісі залишитися тут, поки він відпустить Боббі з відділку. Тож друзі залишилися наодинці.

—Що скажеш, Алісо?

Аліса обережно поглянула на Джейкоба, її очі все ще відображали шок від почутого. Вона провела рукою по волоссю, намагаючись заспокоїтись, але голос видавав її внутрішнє хвилювання:

—Я вражена, якщо чесно. Я знала, що "Секвоя" небезпечна, але щоб усе було настільки заплутано і глибоко… — її голос тремтів, і вона на мить зупинилася, намагаючись зібрати думки. — Це ж ціла мережа, у них всюди є свої люди, вони проникають у кожну шпарину суспільства. Я думала, що ми маємо справу з якимось культом або невеликою бандою фанатиків, але це вже схоже на справжню підпільну імперію. І ці наркотики... — вона затримала погляд на дверях, за якими зник Джеймс із кур'єром.

—Цей бідолаха навіть не усвідомлює, у що він потрапив. Як і ми, якщо бути відвертими. Вони маніпулюють людьми, перетворюючи їх на маріонеток. Я й уявити не могла, що все зайде так далеко. Це не просто культ. Це жахливе павутиння, з якого важко вирватися. А їх "Z" — наче з якогось моторошного трилера. Навіть не можу уявити, хто це. Можливо, це взагалі не людина. Мені страшно думати, що буде далі.

Аліса глибоко зітхнула, відчуваючи, як тривога стискає її груди, але водночас усвідомлюючи, що відступати нікуди.

—А ти що скажеш, Джейкобе?

Джейкоб, дивлячись на Алісу з виразом тривоги та рішучості на обличчі, схрестив руки на грудях. Він зробив паузу, ніби зважуючи кожне слово, і нарешті заговорив:

—Я розумів, що ситуація серйозна, але не уявляв, наскільки глибоко ця секта проникла. Це справжній спрут, який охоплює все навколо — бізнес, людей, можливо, навіть правоохоронні органи. Вони вербують не лише тих, хто їм потрібен зараз, але й готують ґрунт на майбутнє, контролюючи людей, які навіть не здогадуються, що стали їхніми ляльками. Зараз у нас лише поверхнева інформація, але вже зрозуміло, що боротьба з ними буде небезпечною і тривалою.

Він зітхнув і продовжив, нервово стискаючи кулаки:

—Цей кур’єр — лише один з багатьох, і вони сприймають їх як розхідний матеріал. Їх не шкода. Але думка про те, скільки ще людей втягнуто в це, скільки з них навіть не підозрюють, що їхні життя вже не належать їм… Це лякає. Мені здається, що ми боремося з чимось набагато сильнішим і глибшим, ніж можемо уявити. І кожен наш крок вперед стає дедалі небезпечнішим. Це не просто боротьба з сектантами чи наркоторговцями — це справжня війна за контроль над розумами та душами людей.