Лі Бардуго - Королівство шахраїв

У Фієрді навіть чоловік із дружиною не демонстрували свого кохання на людях. Вони лише трималися за руки та могли танцювати на народних гуляннях. Але це йому подобалося і, хай Матаяс не міг розслабитися, думка про те, що Ніна відсунеться від нього, була нестерпною.

Картинку в дзеркалі змінювала саме вагома Кольмова присутність. Він змушував віддзеркалених людей здаватися менш небезпечними, наче вони не команда, яка вдерлася до Льодового Двору й перемогла фієрданську армію за допомогою самих лише власних мудрості та мужності, а купка дітлахів, стомлених учорашньою особливо бурхливою вечіркою.

— Гаразд, — озвалася Ніна, злизуючи з пальців полуничний сік і руйнуючи цими діями Матаясову спроможність мислити раціонально, — коли ти сказав «аукціон», ти ж насправді не мав...

— Кувей виставить себе на продаж.

— Ти здурів?

— Я, вірогідно, був би щасливішим, якби здурів, — відповів Каз. Він поклав долоню в шкіряній рукавичці на ціпок. — Будь-який мешканець Керчу і вільний громадянин, який подорожує Керчем, мають право виставити на продаж свій контракт. Це не просто закон — це торгівля, а в Керчу немає нічого святішого. Кувей Юл-Бо має священне право, санкціоноване Ґхезеном, богом виробництва та торгівлі, дозволити ринкові розпоряджатися своїм життям. Він може виставити свою службу на аукціон.

— Ти хочеш, щоб він продався найбагатшому покупцеві? — недовірливо перепитала Інеж.

— Нашому найбагатшому покупцеві. Ми забезпечимо результат, тож здійсниться найзаповітніше Кувейове бажання — він житиме в Равці, попиваючи чай із самовара.

— Мій батько нізащо цього не дозволить, — утрутився Вілан.

— Ван Ек буде неспроможний це зупинити. Аукціон із продажу контракту захищають найважливіші закони міста — світські та релігійні. Щойно Кувей оголосить про відкриття свого контракту, ніхто не зможе зупинити аукціон, поки не завершаться торги.

Ніна похитала головою.

— Якщо ми повідомимо про аукціон, шуанці точно знатимуть, де й коли можна буде знайти Кувея.

— Це не Равка, — заперечив Каз, — це Керч. Торгівля тут священна й захищена законом. Торговельна Рада зобов’язана гарантувати, що аукціон відбудеться без втручання. Буде залучено чималу кількість офіцерів міської варти, а статут аукціонів вимагає, щоб Рада Потоків теж запропонувала свою підтримку. Торговельна Рада, міська варта, Потоки — усі зобов’язані захистити Кувея.

Кувей опустив свій записник.

— У Шу Хана, можливо, досі є парем і Творці.

— Він має рацію, — погодився Джаспер. — Якщо це так, вони можуть виготовити стільки золота, скільки їм заманеться. І можливості перебити їхню ставку не буде.

— Це якщо припустити, що їхні Творці вже в місті. Ван Ек зробив нам послугу, заблокувавши гавань.

— Навіть якщо...

— Дозвольте мені попіклуватися про шуанців, — урвав Каз. — Я можу контролювати торги. Але нам доведеться знову зв’язатися з равканцями. Їм варто знати, що ми плануємо. Принаймні частково.

— Я можу потрапити до посольства, — запевнила Інеж, — якщо Ніна напише повідомлення.

— Вулиці перекриті барикадами, — заперечив Вілан.

— Але не дахи, — озвалася Мара.

— Інеж, — утрутилася Ніна, — тобі не здається, що варто розповісти їм трохи більше про твою нову подругу?

— Ага, — погодився Джаспер. — Хто ця нова знайома, яка простромила в тобі кілька дірок?

Інеж глипнула у вікно.

— На полі з’явився новий гравець — найманка Пекки Роллінза.

— Тебе перемогли в сутичці сам на сам? — здивувався Матаяс. Він бачив, як б’ється Мара. Перемогти її — це вам не дрібниця.

— Найманка — це м’яко сказано, — додала Ніна. — Вона йшла за Інеж линвою, а потім кидала в неї ножі.

— Якщо точно, не зовсім ножі, — виправила її Інеж.

— Смертельно гострі серветки?

Мара підвелася з підвіконня. Запхала руку до кишені та з брязканням кинула на стіл купку чогось, що нагадувало невеличкі срібні сонечка.

Каз нахилився й підняв одне з них.

— Хто вона така?

— Її звуть Дуняша, — відповіла Інеж. — Сама ж називає себе Білий Клинок і ще безліччю інших слів. Вона дуже вправна.

— Наскільки? — поцікавився Бреккер.

— Краща за мене.

— Я чув про неї, — повідомив Матаяс. — Її ім’я було у звіті з інформацією, яку розвідка дрюскелле збирала про Равку.

— Равку? — перепитала Інеж. — Вона казала, що навчалася в Амрат Єні.

— Вона стверджує, наче в ній тече кров Ланцових і що вона претендує на равканський трон.

Ніна вибухнула реготом.

— Невже ти серйозно?

— Спираючись на її заяви, ми планували зруйнувати режим Ніколаї Ланцова.

— Розумно, — похвалив Каз.

— Злочинно, — відрубала Ніна.

Матаяс відкашлявся.

— Він новий король і до того ж вразливий. Є деякі сумніви стосовно його власного походження. Але у звіті стверджується, що Дуняша — ексцентрична особа, можливо, ошуканка. Ми вирішили, що вона занадто непередбачувана для такої ризикованої справи.

— Можливо, це вона переслідувала нас від Чорного Серпанку минулої ночі на замовлення Пекки, — припустила Інеж.

— Ми вже знаємо, як Пекка знайшов наше укриття? — поцікавилася Ніна.

— Мабуть, хтось із його людей помітив одного з нас, — озвався Каз. — Цього було б достатньо.

Матаяс замислився, чи не було б краще, якби вони точно знали, хто відповідальний за це. Тоді б ніхто не мусив страждати від почуття провини чи сорому.

— Дуняшиною перевагою була несподіванка, — пояснила Інеж. — Якщо готель досі не скомпроментовано, я можу потрапити до посольства й повернутися непоміченою.

— Добре, — відповів Каз, проте не так швидко, як очікував Матаяс. «Він боїться за неї, — подумав фієрданець, — і це йому не подобається». Цього разу він співчував дем’їнові.

— Є ще одна проблема, — додала Ніна. — Матаясе, заткай вуха.

— Ні.

— Добре. Тоді мені просто доведеться подбати про твою відданість пізніше. — Вона прошепотіла йому на вухо: — У головній спальні є велетенська ванна.

— Ніно.

— Це лише спостереження. — Ніна підхопила з таці залишки вафель і сказала: — Равканці не зможуть виграти аукціон. Ми збанкрутували.

— Ох, — зрадів Матаяс, — я так і знав.

— Не знав.

— Гадаєш, Фієрді невідомо, що в Равки порожні скарбниці?

Ніна насупила брови.

— Ти міг хоча б удати, що здивований.

— Фінансові неприємності Равки ні для кого не таємниця. Її казну спустошили роки неправильного управління королів Ланцових і бої на обох кордонах. Громадянська війна теж не допомогла, а новий король