Катя Кірініна - Вибач та зрозумій, Катя Кірініна

Земля йде під ногами, я не можу повірити, що це моя сестра і вона зараз це говорить. Може, мені почулося? Ну не могла ж Рита з такою зневагою висловити мені такі речі? Що відбувається взагалі?

– Навіть не дивно, що ходив ліворуч, ти тому, так старанно намагалася завагітніти, щоб він зрештою не зрозумів, яка ти сірість і не покинув тебе?

– Як ти можеш таке казати, Рито? Ти ж моя сестра, мої стосунки з Андрієм були важкі, але ми любили один одного, – намагаюся забути, що вона назвала мене мишею, хоч мені це дуже неприємно чути.

Я хоч і не красуня, але убогою себе ніколи не вважала. Але те, що вона зачепила мої проблеми з дітонародженням, перейшло всі меж. Це жорстоко говорити мені подібне, знаючи, як я страждала і чого мені коштував кожен викидень.

– Та ти не рівня йому. Ти бачила які навколо нього крутилися жінки, він завжди буде ходити ліворуч, тому що він гарний і успішний чоловік, а ти як була простою,  так і залишишся, – насміхається Рита, а я не можу зрозуміти, це точно близька мені людина, що вона несе? – Ти, як і твоя мати, намагаєшся вклинитися туди, де тобі немає місця, зате вміло вдаєш, що свята зі святих, а всі живуть неправильно.

– Що на тебе найшло, навіщо ти сюди нашу маму приплітаєш? – Переходжу на крик, адже вся ця розмова настільки жахлива, що немає сил її переварити.

– Це твоя мати, яка з легкістю відбила мого батька з сім'ї, а потім скаржилася, що він їй зраджував. А ти знаєш, як моя справжня мати доживала останні дні? – Вдивляється мені в обличчя. – Вона померла в злиднях, у п'яному чаді, тому що не змогла пережити зраду татуся, але нікому не було справи до неї, ви всі були зайняті вашою ідеальною родиною, тільки мене нудило від цієї дешевої ілюзії сімейності. І знаєш, що, я рада, що колись він вчинив із твоєю мамою також, що вона пізнала весь біль, коли мужик проміняв тебе на інших, а в нього було багато жінок, чи тобі не знати?

– Замовкни! – вигукую я. – Ти чудово знаєш, що коли батьки познайомилися, батько не жив з твоєю матір'ю і вона з легким серцем віддала тебе йому.

– А що їй ще лишалося робити? – Рита сплескує руками. – За душею ні гроша, а він був при баблі, використав усе проти неї, щоб відібрати дитину, а я була надто маленькою, щоб ухвалювати рішення з ким залишитися. А тато теж гарний, завалив мене подарунками, ситим і комфортним життям, лише тому я терпіла всю вашу нудотну сім'ю. Дякую, що залишили хоч спадщину, дрібницю, але приємно.

Боже, це все не може бути правдою, як я могла не помічати того, що моя Рита, дівчинка з якою ми виросли разом, настільки жорстока і жадібна?

– Мама завжди ставилася до тебе як до доньки, вона любила тебе, – роблю спробу хоч якимось чином нагадати цій погані, що вона була частиною нашого життя, не менше, ніж я, рідна дитина.

– Мені її любов була не потрібна, я подумки завжди бажала їй всього найгіршого, і коли вона померла, мені стало легше, правда, – немов випльовує кожне слово Рита.

– Ти плакала на їхньому похороні, так само як і я, – з гіркотою у голосі, згадую я.

– Це були сльози радості, Олеся, повір, не більше, – Рита відкладає чашки убік і підіймається, мабуть, натякаючи на те, що мені час іти. – Я гадаю, ти почула все, що хотіла, мені потрібно на тренування.

Її холодний погляд, і безапеляційний тон, настільки мене виморожує, що я навіть не знаю, що зараз сказати, що, власне, робити? Я до такого не була готова, життя такому не вчить.

Як можна було стільки років довіряти людині, щоб зрештою дізнатися, що людина тебе просто ненавиділа все життя?

– Звичайно, я не розраховувала, що це станеться так скоро, але це навіть на краще, мені не доведеться підтримувати стосунки. Ти виконала свою роль у моєму житті, за це дякую. Ой, тільки не треба плакати, – зауважує вона мої сльози. – Ти завжди такою нюнею була, тільки дратувала цим. Вічна жертва, зав'язуй із цим. Іди в нове життя, зі своїм Андрійком, чи кого ти там у результаті вибрала? Хоча, ти знаєш, можеш не посвячувати мене у своє життя, це не дуже цікаво.

Вона відчиняє мені двері, і нічого не залишається, як на ватяних ногах вийти з її квартири й спробувати осмислити такий мерзенний потік інформації.

– Ти ж розумієш, що він не подарує тобі ці гроші, про яку суму не йшлося б? – Обернувшись, дивлюся в очі жінці, яку завжди вважала сестрою. — Ти сама завжди казала, що то Заремський, він не остання людина в цьому місті, а він знає, що ти собі привласнила ці гроші.

Рита загадково посміхнулася й оглянув мене з ніг до голови, здавалося б, обмірковує, що відповісти. Явно їй було чим крити, якийсь козир у рукаві все ж таки був присутній.

– Сестричко, ну ти ж у нас добра і гарна дівчинко, ти не допустиш, щоб хтось постраждав через тебе. Як завжди, відмажеш мене, прикриєш, загалом зробиш усе, щоб зробила твоя дорога матуся. Ти не винна, що вона відвела мого тата з сім'ї, але це можна сказати запустило механізм, який коснувся твого улюбленого красеня Андрійка. Він не збідніє, поділившись зі мною цією сумою, а ти не поставиш під удар майбутнє Максима. Тільки не треба на мене дивитися так, наче я на твоїх очах кошеня розчленувала. Це  лише гроші, не так ти вже їх потребувала, а зараз взагалі якщо включиш мозок, зможеш повернутися на тепле місце, – в її словах було стільки отрути, що я відчуваю, як звужуються мої судини.

– Ну ти й сука Рита. Знаєш, Земля ж вона квадратна, на якомусь повороті, за певних обставин, ти відповіси за все, і справа не в помсті Андрія, карма тебе наздожене, – випалюю з гарячу.