farculitsa - Відроджені з Попелу, farculitsa

Люсі кивнула.

— Коли будемо біля Діару, втечемо, — додала жінка. — Або принаймні ти. Ти вмієш їздити верхи, моя дівчинко. Ти сильна. Біля Діару вартові допоможуть нам. Головне добратись до батька. Чуєш? Якщо я не зможу втекти з тобою, доберись до батька.

— А якщо не вийде?

— Ґілберт з Джо у Волварі. Вони попіклуються про тебе.

Люсі дістала з-під крісла мішечок з золотими монетами, і жінки порозпихали їх собі у чоботи й у спіднє. Мати востаннє поцілувала руки Адель, і вони вийшли з екіпажу разом. Юндер ледь усміхнувся.

— Я вдячний, що обійшлось без кровопролиття. Мої леді, — він жестом вказав на інший екіпаж. Цей не мав на собі гербу Сафонських і взагалі нічим не відрізнявся від сотень інших карет, які прямували алітерськими дорогами.

Юндер надав останні розпорядження вартовим на кордоні й сів у екіпаж разом з жінками. Адель мигцем глянула на нього і зрозуміла, що не відчуває нічого. Тільки гірке, сухе розчарування, від якого шкребло у горлі й хотілось пити. Вона навіть задумалась, чи взагалі колись кохала його, чи це було лише дитячою забавкою, вихром емоцій, що зник так само раптово, як і зʼявився.

Люсі перша помітила, що вони звернули з північної дороги, що вела повз Діар аж до столиці, і попрямували на захід.

— Куди ми їдемо?

— В Лондір.

— Але ми їдемо в іншу сторону.

— Ми поїдемо через Корію, леді Сафонська.

— Через Корію? — скрикнула Люсі. — Але чому?

— Ви не знаєте? — Юндер здивовано підняв брови. — Південь Сафонії приєднався до повстання.

Люсі відчула, як до горла підступили сльози. Вона глянула на доньку, яка шукала в ній опори, і лише це змусило її стримати емоції. Жінка так міцно стиснула долоні Адель, що навіть якби самі Старійшини намагались вирвати доньку з її рук, вона б не піддалась.

— Лорд Монтаро Сафонський разом зі своїми васалами повстав проти короля.