Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

видавали за свою, поясанстку говірку. Хіба що не пісяли вони

йому в шафку — бо таке їм просто не спало на думку.

Гевлок налаштував монітор на Торрсенову шафку, тоді взяв

свіжий безпековий шаблон. Задивився на порожній екран, що

порожнечею своєю питав його, що ж він хоче сказати.

«Ми перебуваємо за вісім мільярдів кліків від домівки, а купка

здичавілих терористів бажає й далі вбивати нас, тож будьмо

спокійні».

Чи, можливо, так:

«Чи не кожен поясанин із тих, з ким я спілкувався, ставився до

мене так, ніби я скупався в лайні, й так тільки через ту місцину, звідки я прибув, але нині, коли нас більшість, нумо шанувати

їхні ніжні почуваннячка».

Полускав він кісточками пальців та й почав друкувати.

До уваги корабельної сек’юриті дійшло, що серед екіпажу

розігрується все більше витівок. Хоча всі ми розуміємо потребу

підтримувати хороші стосунки в ці сповнені стресів часи, декотрі з

цих «жартиків» виходять за рамки доброго смаку. Як виконувач

обов’язків керівника служби безпеки…

Замислився.

Колись на Церері Гевлокові доручили закрити підпільний клуб

біля центру тієї станції, де сила Коріоліса впливає найгірше й

гравітація обертання робиться від того найслабша. Коли він

добувся до того закладу, то поєднання яскравих вогнів, верескливої публіки та його непризвичаєного внутрішнього вуха

змусило його заблювати різьблені тамтешні коридори. Його

фото потрапило до правління фірми. Тоді він визнав себе

винним, бо протести лише погіршили б справу. Це вже багато

років він не згадував того випадку.

«Коли б ви були єдиний землянин».

— От задовбався! — мовив Гевлок до порожнього повітря. І

стер написане.

Дійшло до мого відома, що декого зі службовців КЕХ і членів

команди виокремлюють для утисків на підставі їхнього

походження із зовнішніх планет. Украй важливо, за цих

стресових обставин, аби ми, через прикрощі фізіології та

довкілля, де хто народився, не плутали наших товаришів по

команді з нашими ворогами. Як виконувач обов’язків керівника

сек’юриті я вдаюся до наступних заходів:

— Я ще пошкодую, що це наклацав! — сказав Гевлок екранові, але на той момент, коли він дописав те своє оголошення й

виправив граматичні помилки, самопочуття його майже

поліпшилось.

Розділ двадцятий. Елві

Сидячи за своєю хатиною та поклавши ручний термінал собі

на коліна, а ще дозволяючи місцевому сонцю, мов

домашньому-рідному, гріти їй шию і спину, Елві чекала на

буферні відгуки з Місяця. Буферні, бо комунікаційний лазер

«Едварда Ізраеля» був єдиним провідником туди, назад, до

знаних їй світів, і в тому кондуїті, мов у якому болоті, збиралися

маси технічних даних, що надходили від робочих груп із

поверхні цієї планети, а також сенсорні дані від самого

«Ізраеля». На тверезіші думки наводив той факт, що, попри всі

трагедії, страхи та смерті, які шарпали Нову Землю, більшість

сирих даних, що летіли додому, мали все-таки суто технічний

характер. Утім, навіть оцей забарний зв’язок, який мала Елві, було справжнє багатство порівняно з тим, що могло собі

дозволити населення Першої Висадки. «Барбапіккола» не

давала покриття для їхніх ручних терміналів, що лише вряди-годи, принагідно дозволяли перемовитися сусідам, якщо

функціонували взагалі.

Вітер здійняв вихорець піску, а тоді легесенько й поклав

додолу. Високо вгорі зелені хмари то розліталися навсібіч, то

знову сходилися, мережачи блакитне небо, мов які водорості на

плесі ставка. Повітря пахло спекою, пилом і далеким

передчуттям дощу. Завантажування звітів скінчилось. Елві

порозкривала їх і добру годину перечитувала, слухаючи дебати й

стуляючи докупи своє бачення. Думки аж стрибали довкола неї.

Усе на цій планеті змінювалося так швидко, все виходило таке

відмінне від того, що вона передбачала, аж нелегко було

зосередитися на чомусь, а потім ту зосередженість і зберегти.

Справжнім одкровеннням стала та мандра в пустелю, побачений

там, хай лише здаля, двомільярдорічний досі функціонуючий

механізм. А ще