Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

Гайя потягнулася, високо заломивши руки.  Страх і біль минули, залишилася лише легка втома.

Тешеб дивився на її струнке тіло і  тепер знемагав від ніжності, а не від бездумної пристрасті. 

Ні, він, як і раніше, її хотів, але тепер це глибинне почуття пронизувало його до самої основи – солодко, незвично.

– Ти відпустиш мене додому? – запитала Гайя.

–  Звісно. Сам відвезу тебе і передам батькам. Але в мене є прохання.

– Яке? 

– Хочу подарувати тобі будинок. Величезний, розкішний особняк недалеко від океану.  Зі стайнею і старовинним красивим садом.  Коней небагато, але вони всі рідкісні, елітні.  А в саду є ставок... Там дуже затишно,  і ти зможеш про все подумати.

–  І де розташований цей особняк?

– У передмісті Сан-Франциско.  Ти ж збиралася їхати туди на змагання.

– Гаразд, – погодилася Гайя, трохи подумавши, – Я не стану відмовлятися від такого подарунка.

– Може, приймеш душ перед тим, як поїхати? –  запитав Тешеб.

Йому всіма силами хотілося затримати дівчину поруч ще хоча б на якийсь час.

–  Прийму вдома, – відповіла Гайя і, зірвавши з ліжка покривало, загорнулася в нього, – Мені навіть одяг не потрібен, я можу і так доїхати.

– Ще чого! – пробурчав Тешеб, забираючи в неї покривало, – Не вистачало, щоб твої батьки сказали, що  я відправив тебе додому голою...

 І за мить у двері постукала Ула з чистим одягом. 

– Давай попрощаємося тут, – сказала Гайя і, потягнувшись навшпиньки, обережно торкнулася губами його губ.

Але Тешеб схопив її в оберемок, повалив на ліжко і почав цілувати: груди, живіт, виворіт стегон...

Гайя виривалася, прикусивши губи і насилу долаючи власну пристрасть.  Вона не збиралася ось так просто здаватися.

–  Пусти, Тешебе! Я нічого не хочу... Чесно, не хочу... Я втомилася!

Тешеб відпустив. Зараз він боявся заподіяти їй навіть найменший біль.

– Коли ти поїдеш у Сан-Франциско? – запитав він.

– Одразу після іспитів, – відсуваючись від нього, відповіла Гайя.

Вона почала швидко одягатися. Боялася, що якщо він знову накинеться на неї з поцілунками, вона не витримає і дозволить йому все... 

– Тобі не обов'язково складати іспити, –  Тешеб криво усміхнувся.

– Я хочу отримати різнобічну освіту.

– Ти отримаєш набагато більше, коли вийдеш за мене заміж

Гайя нічого не відповіла, але відвернулася, густо почервонівши. Попри всі сумніви, слова Тешеба були їй дуже приємні.

Утім, її переживання і сумнівами не можна було назвати. Вона кохала Тешеба, кохала до тремтіння в колінах, але не збиралася зізнаватися йому в цьому так швидко.

Вона хотіла помучити його так само, як він мучив її.  Та й погрози Нергала потрібно було осмислити. Погрози владики пекла – це все-таки не жарти.  Слід було зважити всі за і проти.

– До речі, – додав Тешеб, – нехай твій бразильский мачо не забуває про те, що ти –  моя!  Здається, він усе ще живе у вашому домі...

– Живе.

– То скажи йому, що виходиш заміж!

–  Я ще нічого тобі не обіцяла... А ось йому обіцяла... Точніше… Втім,  це вже неважливо! – Гайя приречено махнула рукою.

На якусь мить Тешебу захотілося утримати її в Ріведі, нехай навіть силою, але він приборкав свої почуття.

Нехай дівчина  до певного часу вдає з себе недотрогу.  Так чи інакше, їм  одне від одного  вже нікуди не дітися.

Скоро її магія повернеться з подвоєною силою і тоді вона зрозуміє, що відбувається. Дитина змінить її суть, її бажання і світогляд. Дитина додасть їй могутності та статусу. 

А батько, який свято шанує родові традиції, не посміє образити її навіть поглядом...

І Тешеб уже задумався над тим, яке ім'я дати доньці.

– Поїхали! – він узяв Гайю за руку і повів геть із кімнати.

Дивлячись у вікно машини, Гайя вперто мовчала. Тільки серце її тремтіло.  Вона розуміла, що особняк у Сан-Франциско – не просто подарунок.  

І вона вже  не боялася, що Тешеб передумає, образившись на її відмови. 

Тешеб не просто висадив її у дворі. Він увійшов у будинок і нашвидку про щось переговорив із Дейном у кабінеті.

Ніка відкрила було рота, щоб поставити запитання, але Гайя рішуче похитала головою і побігла сходами нагору, до своєї кімнати.

З’ясовувати стосунки  з Максом вона теж зараз не збиралася.  Відчувала –  щось відбувається, але не могла зрозуміти, що саме.