Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

– Що сталося? – занепокоївся Сін, побачивши Тешеба з непритомною дівчиною на руках.

–  Батько й тут хотів втрутитися...

Тешеб заніс Гайю в спальню, поклав на ліжко і швидко роздягнув. 

– Де це її носило? –  знову запитав Сін, розглядаючи синці та порізи на ніжному тілі.

– В іншому світі... 

Тешеб провів пальцями по обличчю дівчини, стираючи криваві  рани, надаючи блідій шкірі колишнього здорового вигляду.

Несподівано пальці його завмерли, і він усміхнувся.

–  Що? –  насторожився Сін.

–  Вона чекає на дитину. Я ще вчора щось відчув. Це сталося, коли ми були у мезозої… 

– Дитину?  – Сін зробив страшні очі, –  Ти цього не чекав?

–  Я про це й не думав, – Тешеб похитав головою, – Не до того було.  

– І ти дозволиш його зберегти?

–  Її. Це дівчинка... Звісно, дозволю.  Якраз те, що мені зараз потрібно. Спадкоємиця. Найкращий вихід для всіх.

Тешеб повів долонями по тілу Гайї, прибираючи решту порізів і саден.

Сін бачив, як незвично блищать його очі.

–  Виходить, ця мала –  обрана? Бо вона – перша, яка завагітніла від тебе.

– Я ж тобі одразу сказав, вона немов створена для мене, – відповів Тешеб і накинув на тіло  Гайї тонке покривало.

– Але тепер ви пов'язані навіки... 

–  Добре. Отже, скоро влаштуємо свято.

–  Ти скажеш їй, що вона чекає дитину?

–   Не зараз. Трохи пізніше.  

Гайя ледь чутно застогнала і спробувала скинути з себе покривало, немов воно її душило.

– Гості вже розійшлися, –  тихо сказав Сін, відступаючи до дверей, – а в мене там кілька     гарнюнь  для розваги... 

Тешеб кивнув.

Коли Сін вийшов, він нахилився і торкнувся губами   мокрого холодного чола дівчини.

Гайя повільно розплющила очі.

– Тешебе...

–  Ми в Ріведі.  Тобі нема про що турбуватися.

Гайя зітхнула і підвелася.

– А я думала, ти мені привидівся... Я вмирала... здається... Як ти мене знайшов?

– Це було трохи складно. 

–  Чому?

– Нергал  ховав тебе за магічним колом. Але коли ти мене покликала, всі чари впали...

– Покликала... – Гайя наморщила лоб, –  так все це сталося наяву!

– Ти хочеш що-небудь?

–  Я хочу додому, Тешебе, ця пригода надто затягнулася, – відповіла вона тихо і рішуче.

–  Краще нам залишатися разом, – заперечив він.

– Через твого батька?

–  Ні, мій батько більше не зачепить тебе. Даю слово.

– Він мені погрожував. 

–  Не звертай уваги, – Тешеб нахилився, щоб поцілувати її в губи, але Гайя підставила долоню, закриваючись від його поцілунку.

–Ти не зрозуміла, крихітко, –  він ласкаво прибрав її руку, – я більше не бажаю розлучатися з тобою. Звичайно, мені слід було сказати про це раніше... Я люблю тебе.

Гайя сумно посміхнулася.

–  Любиш?

– Люблю...

–  І на що ти сподіваєшся? Що після такого зізнання я  розчулюсь і  впаду в твої обійми?

– Гайє...

– Ні, Тешебе. Тепер мені потрібен час, щоб про все гарненько подумати.

– Тебе непокоять загрози мого батька?

–   Я багато чого пережила! – з силою відповіла  вона, –  Там, в іншому світі,   спершу відчула дивну силу, а потім повністю втратила магію. Я стала звичайною, як інші люди, стала безпорадною перед  навалою  усяких халеп.  Це дуже страшно, Тешебе.

– І тому ти хочеш подумати? –  він трохи підвищив голос від збудження, – А якщо я відразу запропоную тобі обмін клятвами за всіма законами іншого світу? Хочеш, просто сьогодні?

Гайя  тихо похитала головою.

– Ти не зрозумів... Мені потрібен час, щоб розібратися в собі і в моєму до тебе ставленні.

–  Хіба ти не казала, що кохаєш мене? 

–  Казала!  Але  дещо змінилося і тепер я не знаю,  що  саме до тебе відчуваю, – Гайя відкинула покривало і піднялася з ліжка, – А де мій одяг?

– Зараз тобі принесуть новий.