Дік Свааб - Ми — це наш мозок

сімдесяті роки думці, соціальне оточення після народження має значно менше значення, ніж хімічне середовище до народження. Вплив на розвиток мозку тим сильніший, чим раніше він настав. На ранніх етапах розвитку можна позитивно вплинути на здоров’я дитини, значно покращивши все її наступне життя. Те саме стосується рекомендації давати дитині якнайменше медикаментів і берегти організм від інших хімічних речовин, які впливають на розвиток її мозку, а також забезпечити добре харчування та достатню кількість йоду, необхідного для правильного функціонування щитовидної залози матері та дитини. Завдяки дослідженням амстердамської голодної зими ми знаємо, що внутрішньоутробний брак харчування підвищує небезпеку шизофренії, депресій, антисоціальних порушень особистості, залежностей і ожиріння. Мені дуже пощастило, що, коли я був в утробі 1944 року, друзі та знайомі додатково підгодовували мою вагітну матір. Не знаю, звідки вони брали продукти. Крім того, в моєї мами було досить молока, щоб навіть підгодовувати ще одну дитину, яку переховували у схованці. Ми так ніколи і не дізналися її ім’я. Материнське молоко передавали через цілий ланцюжок жінок-кур’єрів з рук у руки. Але навіть сьогодні 200 мільйонам дітей у світі не пощастило, тому вони зазнають небезпеки потрапити в групу ризику. Недостатнє харчування дитини в матці шкодить функціям її мозку, тому в дорослому віці вона буде не в змозі створити оптимальні умови життя і забезпечити достатнє харчування наступному поколінню. Розірвати це «зачароване коло» можна лише завдяки кращому розподілу наявних ресурсів харчування. Крім того, у світі досі є регіони з дефіцитом йоду. Оскільки через брак йоду недостатньо працює щитовидна залоза в матері та дитини, мозок не може добре розвиватися і виникає розумова відсталість. По суті цю проблему можна було б вирішити раз і назавжди, планомірно розподіляючи в таких регіонах йодовану сіль.

Функціональна тератологія

Наслідки тривалого впливу хімічних речовин на ранній розвиток дитячого мозку імовірно спричиняють появу в неї згодом психічних та психологічних проблем. Цими питаннями займається функціональна тератологія. Звичайно, негативний вплив стає видимим значно пізніше, коли мозкові системи, які зазнали змін у процесі розвитку, починають виконувати свої функції. Після народження така дитина виглядає здоровою, але згодом можуть з’явитися труднощі в навчанні, оскільки під час вагітності вона зазнала впливу таких речовин, як алкоголь, кокаїн, свинець, ДДТ або протиепілептичні препарати. Якщо мати вживає діетилстилбестрол (DES) або палить тютюн, підвищується ризик депресій, страхів чи інших психічних проблем; якщо вагітна приймає такі засоби, як фенобарбітал чи дифантоїн, у дитини зростає імовірність транссексуальності. Крім того, вважають, що хімічні речовини призводять до порушень розвитку, в яких задіяні декілька чинників впливу — шизофренії, аутизму, несподіваної смерті дитини і синдрому дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ).

Іноді здається, що дуже просто зробити щось для свого здоров’я. Якби всі вагітні в Нідерландах кинули палити, кількість передчасних пологів зменшилася б на цілу третину, було б значно менше новонароджених із надто малою вагою, а витрати на охорону здоров’я можна було би зменшити на десятки мільйонів.

Якщо до цього ще й додати зменшення кількості СДУГ, який призводить до імпульсивної агресивної поведінки та конфліктів із законом, виникає питання, чому цю проблему досі не вирішено. Та на практиці все виявляється просто жахливо. Змінити поведінку неймовірно важко, передусім коли йде мова про речовини, які спричиняють звикання. А що стосується нікотинових пластирів, то вони також шкодять дітям в утробі.

Часто під час вагітності жінки приймають зайві медикаменти, іноді лікарі їх прописують під тиском самих вагітних, в інших же випадках ними ділиться сусідка. Але навіть нерецептурні медикаменти, такі, як аспірин чи парацетамол, можуть зашкодити дитині. Як з’ясувалося в драматичному випадку з контерганом, самі лікарі часто вважають, що хімічні речовини можуть зашкодити тільки в першому триместрі вагітності. Але на пізніших строках вагітності й навіть у новонароджених хімічні речовини можуть негативно вплинути на розвиток мозку дитини. Якщо є загроза передчасних пологів чи якщо вони вже трапилися, щоб підтримати дозрівання легень, вводять дуже високу дозу гормонів кори наднирників. Ще тридцять років тому, коли я читав свою інавгураційну лекцію, базуючись на результатах експериментів з тваринами, я застерігав від такої терапії, адже, хоча ці речовини підтримують дозрівання легень, вони гальмують розвиток мозку. Тим часом підтвердилося, що в дітей, яким вводили велику дозу цих препаратів, справді спостерігаються поведінкові відхилення, менший розмір мозку і порушення моторики. За цей час лікарі стали значно стриманіші в дозуванні. З іншого боку, нікуди не дінешся від необхідності лікувати вагітну жінку від депресії чи епілепсії. Тому дуже важливо, щоб лікар своєчасно обговорив із такими пацієнтками цю проблему і при плановій вагітності можна було правильно підібрати медикаменти. Добре було би, якщо це тільки можливо, застосовувати для вагітних із депресіями немедикаментозну терапію, наприклад світлолікування, транскраніальну магнітну стимуляцію чи навіть використовувати плацебо. Тим більше, що існують значні сумніви щодо дієвості антидепресантів, а визнання ефективності плацебо постійно зростає.

Сексуальна диференціація мозку

Безсумнівно, наша гендерна ідентичність і сексуальна орієнтація програмуються ще в матці на все життя. Диференціація статевих органів відбувається в перші місяці вагітності, а сексуальна орієнтація мозку закладається в другій половині вагітності. Оскільки ці процеси відбуваються в різних фазах вагітності, то в тих рідкісних випадках, коли неможливо однозначно визначити стать дитини за анатомією статевих органів, не можна зрозуміти, як розвинувся мозок — за чоловічим чи жіночим типом. Просто прооперувати дитину відразу, щоб зробити з неї, наприклад, анатомічну дівчинку й таким чином внести ясність для батьків, — це занадто спрощений підхід. Об’єднання пацієнтів довели до нашого відома, що такий підхід часто викликає проблеми з нав’язуванням гендерної ідентичності. Якщо лікарі не впевнені у статевій диференціації мозку, краще обмежитися лише попереднім визначенням статі дитини. Безповоротні втручання, які роблять із дитини хлопчика чи дівчинку, слід відкласти доти, доки поведінка дитини не дасть ясно зрозуміти, якої вона статі. А деякі операції навіть дозволяють повернути все назад.

Оскільки наша гендерна ідентичність у процесі розвитку встановлюється дуже рано, зі зміною статі не треба чекати аж до повноліття, за умови, що людина впевнена у своєму бажанні. І навпаки, більш рання зміна статі має багато переваг. По-перше, значно краще вживатися в нову стать до того, як здобудеш освіту, вступиш у стосунки і знайдеш собі місце роботи. По-друге, простіше зробити з чоловіка привабливу жінку ще до того, як він виросте у широкоплечого дядька, метр дев’яносто на зріст, із басистим голосом.

Уявлення, що ми самі вільно можемо обирати для себе що завгодно, є не тільки хибним, але й завдало чимало страждань. Якийсь час побутувала думка, що наша сексуальна орієнтація — це лише питання «вибору». Тому гомосексуальність, що, на думку всіх релігій, є неправильним вибором, переслідувалася законом. Цілком у дусі таких поглядів медицина також класифікувала гомосексуальність як хворобу. Проте наша сексуальна орієнтація не базується на якомусь рішенні, а визначається ще в утробі. Тому і гомосексуальність не викликана «хибним» рішенням, як пропагують релігії. Звідси випливає, що безглуздо намагатися зробити з гомосексуаліста гетеросексуального батька сімейства. А такі спроби досі намагаються здійснити в таких країнах, як США та Великобританія.

Мозок плоду і народження

Сигнал до початку пологів плід дає, як тільки він зареєструє, що мати вже не може забезпечувати його зростаюче