Белла Сніжна - Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна

Глава 43

- Тобі дали відпустку. - каже мені Марина.

За які такі заслуги? Мені ще пару тижнів відпрацювати треба. Я повернулася сьогодні рано вранці, думала відразу кинутися в бій, щоб не напружувати більше сестру. Набрала її, обрадувала. А вона мені у відповідь по чергову відпустку.

- Ну вважай, я домовилася. - каже.

- Марин, там точно все в порядку? Мене там, бува, не звільнили? А ти просто сказати боїшся.

- Знаєш, Саш, припиняй бачити в мені ворога. - каже серйозно Марина.

Судячи з усього, вона не налаштована на жарти.

- Марин, у тебе точно нічого не сталося?

- Ні, з чого ти взяла? - сміється натягнуто.

- З того що ми близнючки, і я відчуваю, коли ти брешеш. - чухаючи Піратика, кажу їй.

Моя руденька пухнаста дупка нудьгувала! Я тільки зайшла в квартиру, сказала: «Я повернулася!» і все! Він вибіг закидав мене претензіями, але більше далеко не відходить.

- Знаєш, ти права. Нам потрібно буде поговорити. - раптом каже Марина серйозно. - Я повернуся, і ми обов'язково зустрінемося. 

- Повернешся? - перепитую.

- Так, я ... Відлітаю на тиждень.

- Ти настільки вжилася в роль що навіть замість мене у відпустку летиш? - кажу сміючись.

- А що, я не заслужила відпочинок? - питає вона різко. Я навіть на якийсь момент гублюся від її тону.

- Та ні. Я жартую, Марин. Ти заслужила відпочинок. Добре тобі відпочити.

- Угу. Спасибі. - каже.

Ще перекинулися парою незначних фраз і попрощалися. Але все одно у мене якесь відчуття недомовленості залишилося.

Може набрати когось з роботи і запитати, як йдуть справи.

Ну звичайно, вже уявила собі цю картину. Подзвоню і запитаю, як я себе вела минулий тиждень. Дуже цікава ситуація. Та й раз Марина каже все добре, значить так і є. Вона має рацію, пора навчитися їй довіряти. Адже мені ніхто не дзвонив на особистий телефон, на скаржився, що я десь напартачила. Значить все добре. А Марина судячи з усього просто втомилася. Раз вона летить, значить сувенірчик почекає ще трохи.

Марго я теж подзвонила, обрадувала, що повернулася і за Піратиком їй більше переживати не треба. Вона сказала, що я просто вчасно. Зараз вона на побачення. Але коли повернеться, чекає від мене пояснення. Чому я вирішила повернутися одна і сьогодні. І чому я так просто відпустила Вікторію. Про неї їй ще вчора виявляється Кріс все розповіла.

Поговоривши з нею, набрала Рому.

Він не відповів. Дивно. Але може зайнятий? Написала йому що прилетіла. Лист не дійшов. У нього немає мережі?

Вирішивши не мучити себе очікуванням, пішла в душ. З телефоном. Але він задзвонив, як тільки я вийшла з ванни, закутана в рушник.

- Привіт. - кажу радісно.

Навіть не намагалася приховати що щаслива його чути.

- Ти де? - запитує у відповідь замість вітання.

Оглядаюся. Раптом двері у ванну виявилася телепортом, і я вийшла не в кімнаті Роми.

- У нас дома. - кажу, розумію, що сказала «нас». - Точніше у тебе.

- Дуже добре. - каже він радісно.

- А чому ти не відповідав? - питаю.

- Мережі не було.

Бреше? За весь час що ми жили у Алекса мережі не було лише коли ми в комірчині ховалися і то не впевнена. Не до того мені було щоб мережу перевіряти.

- Чим займаєшся? - запитує він.

- Ти кудись ідеш? - уточнюю у відповідь.

Таке відчуття що він навіть не йде, а біжить.

- Ти не відповіла. - каже.

- Так спати зібралася.

- В моєму ліжку?

- Це все Піратик. Не залишати ж мені його одного спати на твоєму великому ліжку. - кажу, лягаючи на ліжко, обіймаючи подушку.

Вона пахне кондиціонером. Може оббризкати Роминими духами? Ніби він поруч, а не на іншому континенті.

- Куди ж без нього. - каже. - Вижив без тебе?

- Вижив, але знаєш, по очах його бачу, що мучився і був майже при смерті.

- Я не сумнівався. А сам, напевно, на пару кіло поправився.

- Це від стресу. - захищаю котика.

Піратик якого ми обговорюємо раптом стрепенувся. Хоча до цього спокійно спав поруч, скрутившись клубочком. Він підняв голову, заворушив вухами, і втік. Я за ним.

Що цікаво побіг він до вхідних дверей. І я зрозуміти не могла чому він сів перед дверима, коли не почула шум немов замки відкривають. З Марго домовилася завтра побачитися, Рома далеко. Хто це?!

- Ро-о-ом! - Тягну я тихо.

- Так?

- Хтось ломитися в двері! - кажу.

- В які?

- Вхідні!

- Так? - знову питає.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍