Тетяна Барматті - Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті

Безглуздо засміявшись, я схлипнула, сама не розуміючи, що відбувається. Я просто розучилася плакати, забула, що це таке ще з молодших класів, а зараз, відчуваючи доріжки сліз на щоках, не могла повірити в те, що відбувається. Моє життя так різко змінилося, я досягла своєї мети, і ні, не здулася, втративши сенс життя, а знайшла його в чотириразовому розмірі. І щось мені підказувало, що мій сенс життя тільки набиратиме обертів і множиться маленькими копіями моїх чоловіків.

Опритомніла я від своїх думок, коли мене обійняли з чотирьох сторін, нічого не кажучи, але даючи таке потрібне мені зараз фізичне тепло. Втомлено посміхнувшись, я розплющила очі, дивлячись на стурбоване обличчя Шанліса, що ніжно стирав сльози з моїх щік. Мій дбайливий, шкідливий змій.

– Світлано, тебе щось болить? – Уточнив стурбовано Ларі. Подивившись на свого рожевохвостого, як виявилося, запального чоловіка, я мліла від обожнювання та любові в його очах.

– Світлано, не мовчи! – Якось зацьковано пробурмотів Дарак, змушуючи мене насупитися.

Розвернувшись до чоловіка, я зазирнула в його очі з подовженими зіницями. Виглядав він у цей момент, ніби прибитий, чи готовий прибити будь-кого, хто до мене сунеться.

– Він зараз зірветься, – пробурмотів мені на вухо Сан, обдавши мою шкіру гарячим диханням, через що мурашки табунами пробігли тілом.

– Все чудово… – видихнула я, розплившись у дурній усмішці, все ще притискаючи до себе кристал, ось тільки зараз він був зовсім прозорий. – А де всі? – Спантеличено пробурмотіла я, не помітивши ні воїнів-драконів, ні вампірів.

– Розважаються, – хмикнув Шанліс. – У тебе точно все гаразд? Ти просто виглядала...

– Я вас кохаю, – простягла я, залишаючи репліку чоловіка поза увагою. Яка різниця, як я виглядаю, якщо почуваюся просто чудово?

Ось і я думаю, ніякої!

_

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно