Марія Люта - Наречена для дракона, Марія Люта

- Це мої проблеми. То що, Анно? Кажи зараз, доки я не покинув цю кімнату. Або більше ми не повернемося до цієї розмови. Ніколи. Якщо я вийду за поріг, то ми перетнемо точку неповернення. Я не можу переконувати тебе більше.

Чоловік повільно підвівся з ліжка і почав одягати штани.

Я ж схилила голову і усміхнулася, дозволивши собі наостанок милуватися цим прекрасним тілом, увібрати в себе його образ. Дозволивши собі цю маленьку слабкість, бо більше такої можливості не буде. Дозволивши собі їм полонитися... на прощання.

Арденс раптом завмер, підняв на мене погляд - і все зрозумів. Він із силою вдарив у масивну опору балдахіна так, що по дереву пішли дрібні тріщини, а на його кісточках виступила кров. Відвернувся від мене і переплів пальці на потилиці.

Я вже знала, що коли він повернеться знову до мене, на його обличчі пануватиме невимовна безтурботність і спокій. Я не могла бачити цю маску, тому лягла на живіт, ховаючи обличчя у лікті.

Я не хотіла бачити, як він іде, не витримала б. І все ж нутром відчула, що він покинув кімнату.

Вже за порогом Арденс кинув:

- Будь, як удома. Слуг не надішлю, вибач, щоб поки не відкривати вашої з принцем присутності. Ти ж зрозуміла, що більше не залишиш Загір'я? Про твою подальшу долю я подумаю і незабаром повідомлю своє рішення.

Повисла мовчанка, я ж напружено ловила кожен шерех. Невже пішов? Я боязко озирнулася, побоюючись побачити порожній дверний отвір. Але чоловік все ще стояв у ньому.

- Знаєш, я думав, що кинджал у спину - це найгірше, що може статися. Я помилявся. Ти якось просила показати тобі особливість драконів, їхнє слабке місце? Тож дивись. Серце у нас тут, трохи лівіше, ніж у людей. Так що, якщо захочеш його пронизати кинджалом, тепер не промахнешся, - сказавши це, Арденс круто розвернувся і зник.

Я ж не стримала сліз: навіщо він так? Прокляття, хіба не розуміє, що, попри все, я швидше загину сама, ніж завдам  шкоди йому?

Я знесилено опустилася на підлогу і раптом помітила невеликий клаптик паперу. Я б не звернула на нього уваги, якби не помітила на ньому мій власний почерк: "Зустрінемось завтра на стайнях о восьмій ранку. Анна". Я оторопіла. Записка випала з кишені Арденса. Але як вона потрапила до нього? Я писала її Бовему, адже ми з ним часто зустрічалися на стайнях перед заняттями на кар'єрі.

Я так і не спитала Арденса, чому він опинився на стайнях замість того, щоб супроводжувати своїх наречених у Ріцу. Тепер все було очевидно: він з'явився туди через мене, хоч і не міг не підозрювати  пастку.

Всевидячий! Хіба я можу перестати його кохати? Але що ж робити мені з цим коханням, коли він одружиться з іншою? І як взагалі жити тут, у проклятій країні ненависних драконів?

Шановні читачі і читачки!

Не хвилюйтесь - історія не закінчена, просто я вирішила розділити її на дві частини. Прода завтра, вам лише доведеться підписатись на мій профіль, якщо ви цього не зробили, і чекати завтра зранку оповіщення про нову книгу)) Потім швиденько додати її в бібліотеку і продовжити читання (безкоштовно).

І не забудьте поставити вподобайку цій частині, вам неважко - мені приємно.

Особисто мені друга частина подобається більше. Справдився найбільший страх Анни і вона опинилася в країні ненависних драконів. Відносини дівчини з Арденсом зайшли в глухий кут: вона все ще його кохає, і все ще ненавидить в ньому дракона. Та чоловік пішов сам - змінить він свою думку? Та й чи варто, адже попереду Відбір, який неможливо відмінити... Чи є в наших героїв шанс на щасливе майбутнє? Є;))

Окрім того, в руках Анни життя Фелікса і мир між двома країнами. Та і поява дівчини в сміливій червоній сукні від неперевершеної мадам Жюстін не пройшла непоміченою і спричинила доволі неочікувані наслідки в консервативному суспільстві Арати.

А ще в Анни з'явиться кіт, тому що і вона сама з роду... Та не буду розкривати всі карти, скоро все дізнаєтесь самі.  

Так що до завтра;)

Кінець