Джейн Остін - Емма

Кленовому Гаю цілих одинадцять років, а перед ним — його батько, принаймні мені здається… я майже впевнена, що старий містер Саклінґ устиг придбати маєток до того, як помер.

Тут їхню розмову перепинили. Почали розносити чай, і містер Вестон, сказавши все, що хотів, скористався цією можливістю і швиденько здимів.

Після чаю ж містер і місіс Вестон та містер Елтон сіли разом із містером Вудхаусом пограти в карти. Решта п'ятеро людей отримали змогу чинити на власний розсуд, і у Емми виникли сумніви щодо комфортності такої ситуації, бо містеру Найтлі явно не хотілося розмовляти, місіс Елтон прагнула загальної уваги, яку їй ніхто не бажав приділяти, а сама Емма відчувала певне сум'яття та занепокоєність, і тому вона не мала особливого бажання розмовляти.

Містер Джон Найтлі виявився говірливішим за свого брата. Він мав полишити їх наступного дня і тому незабаром порушив тишу:

— Ну що ж, Еммо, не знаю, чи можу я дати ще якісь поради стосовно моїх хлопців. Листа від своєї сестри ви читали, а там, не сумніваюся, все розписано як годиться — довго і докладно. Моя настанова буде набагато стислішою, ніж її, і, мабуть, дещо відрізнятиметься за змістом. Отже, всі мої рекомендації вміщуються у дві фрази: не балуйте їх і не давайте їм ліків.

— Хотілося б догодити вам обом, — мовила Емма, — бо я зроблю все від мене залежне, щоб вони почувалися веселими, — і цього буде достатньо для Ізабелли; веселість же несумісна з фальшивими поблажками і необхідністю приймати ліки.

— А якщо вони будуть докучливими, то неодмінно відішліть їх додому.

— Саме так я і вчиню. Чи ви іншої думки?

— Наскільки я можу здогадуватися, вашому батькові вони можуть видатися надто галасливими — або ж стануть морокою для вас, якщо кількість ваших візитних домовленостей зростатиме так само швидко, як це було останнім часом.

— Зростатиме?!

— Авжеж! А ви що, не усвідомлюєте того факту, що протягом останніх півроку у вашому способі життя сталася суттєва переміна?

— Переміна? Не бачу я ніякої переміни.

— Ви стали набагато більше часу приділяти товариству, і це не підлягає сумніву. Візьмімо хоча б сьогодні. Не встиг я приїхати на один-однісінький день — а ви вже маєте домовленість на обідній прийом! Коли таке чи щось подібне траплялося раніше? Коло ваших знайомств розширюється, і ви все частіше в ньому обертаєтеся. Віднедавна кожен новий лист до Ізабелли обов'язково містить розповідь про недавні розваги: обідні прийоми в містера Коула, бали в «Крауні». Навіть якщо взяти один лише Рендоллз, то й тоді переміна у вашому способі життя просто вражаюча.

– І дійсно, — швидко додав його брат, — саме в Рендоллзі й криється причина цієї переміни.

— Ага — в такому разі, оскільки не схоже, що Рендоллз буде відігравати в цьому відношенні меншу, ніж досі, роль, то скажіть, будь ласка, Еммо, а чи не будуть Генрі та Джон вам інколи заважати? Якщо будуть, то мені залишається лише просити вас відіслати їх назад додому.

— Ні в якому разі! — скрикнув містер Найтлі, — тільки не це. Нехай вони краще їдуть до Донвелла. Там дійсно матимуть добрий відпочинок.

— Знаєте що! — вигукнула Емма. — Ви мене просто дивуєте! Цікаво, а на яких іще прийомах побувала я, крім тих, на яких водночас побували і ви? І чому це ви вважаєте, що мені може забракнути вільного часу для занять із хлопчиками? Ці прийоми, на яких я була і які вас так лякають, — що це було насправді? Один обід у Коулів, а також бал, про який багато говорили і який так і не відбувся. Вас я іще можу зрозуміти, — кивнувши в бік містера Джона Найтлі. — Коли вам щастить зустрітися тут із багатьма своїми друзями відразу, то це для вас — подія надто важлива, щоб її не помітити. Але ж ви, — обертаючись до містера Найтлі, — кому відомо, наскільки рідко я відлучаюся з Гартфілда більше, ніж на дві години, — я не можу збагнути, чому ви припускаєте, що я безоглядно кинуся в розгульне і превеселе життя? Що ж до моїх любих хлопчиків, то мушу сказати, що коли в тітоньки Емми забракне на них часу, то навряд чи їм буде краще із дядечком Найтлі, котрого може не бути вдома не годину, як її, а цілих п'ять, і котрий, коли буває вдома, або мовчки читає, або підбиває свої рахунки.

Видно було, що містер Найтлі намагається приховати усмішку; зрештою, це йому вдалося без особливих труднощів, бо з ним заговорила місіс Елтон.

КНИГА 3

Розділ 1

Нетривалих роздумів було достатньо для того, щоб Емма зрозуміла природу своєї схвильованості, викликаної новиною про Френка Черчілля. Дуже швидко вона переконалася, що побоювалась і турбувалася не за себе, а за нього. Симпатія її насправді вже зійшла нанівець — про неї навіть і думати не варто було. Але якщо він — безперечно, найзакоханіший з них двох — повернеться з емоціями такими ж сильними, з якими від'їжджав, то ситуація виникне вкрай невесела. Якщо два місяці розлуки не остудили його, то їй слід було очікувати всіляких незручностей і неприємностей: і він, і вона змушені будуть виявляти обережність. Вона не бажала поновлення свого почуття і почувалася зобов'язаною уникати будь-якого заохочення його почуттів.

Їй хотілося зробити так, аби він утримався від безпосереднього освідчення. Це було б таким болісним закінченням їхнього знайомства! Однак усе ж їй хотілось якоїсь визначеності. Вона відчувала, що цієї весни обов'язково станеться криза, якась вирішальна подія, котра змінить її нинішній незворушний і млявий стан.

Їй не довелося довго чекати (хоча це було довше, ніж розраховувала місіс Вестон) на можливість отримати якесь уявлення про реальні почуття Френка Черчілля. Енскумська родина з'явилась у місті не так швидко, як усі сподівались, але він приїхав до Гартфілда відразу ж по їхньому прибутті до Лондона. Френк примчав буквально на пару годин і дійсно не мав змоги залишитися надовше; але як тільки він притьмом приїхав із Рендоллза до Гартфілда, Емма застосувала всі свої спостережні здібності й швидко визначила його теперішні почуття і як їй слід поводитися. Зустрілися вони надзвичайно приязно. Не було сумнівів, що йому дуже приємно її бачити. Однак вона миттєво відчула сумнів, що його симпатія до неї є такою ж сильною, як і перед від'їздом, що він відчуває таку ж, як і раніше, ніжність. Вона пильно за ним спостерігала. Було очевидно, що він любить її вже не так сильно, як раніше. Тривала відсутність, а також,